Чи можлива дистанційна робота для працівників та працівниць підприємств державного сектору економіки під час воєнного стану? - Jurfem

Чи можлива дистанційна робота для працівників та працівниць підприємств державного сектору економіки під час воєнного стану?

Вступ. 24 лютого 2022 року розпочалась активна фаза повномасштабної війни росії проти України. Як наслідок, в  Європі розпочалась  небачена до цього міграція, переважну частину якої становлять саме жінки та діти, а економіка України почала переходити на новий режим роботи в умовах воєнного стану.

У відповідь на кризові виклики, пов’язані з міграцією та підтриманням національної економіки, 26 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 481 «Деякі питання організації роботи працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану» (далі – постанова № 481). Нижче проаналізуємо її особливості.

З початку війни, за даними ООН, з України виїхали понад 5 млн людей, більшість яких складають саме жінки та діти. Водночас питання повернення українців та українок стає все більш нагальним, адже Україна декларує наміри підтримувати та відбудовувати національну економіку і повертати українців на батьківщину. Один із перших таких кроків ініціював Уряд України шляхом затвердження постанови № 481, яка має на меті повернути в Україну працівників та працівниць підприємств державного сектору економіки, які перебувають за кордоном.

З огляду на актуальність питання пропонуємо до Вашої уваги аналіз впливу пропозицій Кабінету Міністрів України на різні категорії жінок, які вимушено покинули Україну з початку повномасштабної збройної агресії росії проти України.

Варто звернути увагу на основні положення постанови № 481, яка передбачає, що:

  • на період воєнного стану для працівників підприємств державного сектору економіки може запроваджуватися дистанційна робота за наявності організаційної і технічної можливості для виконання їх обов’язків за рішенням виконавчого органу або керівника підприємства про запровадження дистанційної роботи;
  • робота працівників, членів виконавчого органу та керівників підприємств за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку;
  • у разі перебування працівників підприємства в робочий час поза межами робочого місця в Україні без рішення керівника підприємства (роботодавця) про запровадження дистанційної роботи або перебування в робочий час за кордоном (за винятком перебування у відрядженні) до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Одним із аргументів щодо потреби скасування дистанційної роботи для тих, хто перебуває за кордоном, є необхідність у забезпеченні безперервного функціонування об’єктів критичної інфраструктури (постачання електроенергії, водопостачання), частина яких відноситься до підприємств державного сектору економіки, а також підприємств, які спеціалізуються на наданні послуг з боку держави, зокрема, поштових, транспортних, освітніх. 

З якого часу діє Постанова?

Постанова набирає чинності з дня її опублікування. Окрім цього, постанова № 481 в частині абзацу першого пункту 3 («у разі перебування працівників суб’єкта господарювання в робочий час поза межами робочого місця в Україні без рішення виконавчого органу або керівника суб’єкта господарювання про запровадження дистанційної роботи або перебування в робочий час за кордоном (за винятком перебування у відрядженні) до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону») набрала чинності 3 травня 2022 року. Такі особливості набрання чинності постанови є слушними, оскільки дають можливість громадянам та громадянкам України, які перебувають за кордоном, повернутись без застосування щодо них дисциплінарного стягнення.  Окрім цього, дія цієї постанови обмежена періодом дії воєнного стану, а тому з моменту закінчення терміну воєнного стану її положення втратять свою юридичну силу. 

Де діє Постанова?

Дія постанови № 481 поширюється на всю територію України. Втім, таке питання може викликати труднощі в реалізації положень на практиці у зв’язку з тим, що на сьогодні на території України є територіальні громади, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), перелік яких затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Таким чином, вирішення питання повернення на такі території українців та українок ускладнюється та є доволі дискусійним, оскільки у місці їхнього постійного проживання тривають активні бойові дії та постає питання щодо якості життя на таких територіях та виживання в умовах бойових дій.

На кого поширюється постанова?

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського кодексу України до підприємств державного сектору економіки відносяться лише суб’єкти державної власності, а також суб’єкти, де п’ятдесят відсотків статутного капіталу належить державі. Фонд державного майна України на офіційному вебсайті пропонує відповідний перелік суб’єктів господарювання державного сектору економіки (переважну кількість складають саме державні підприємства, заводи, публічні акціонерні товариства («Укрпошта») тощо). Звідси випливає, що якщо суб’єкта господарювання у цьому переліку немає, то постанова № 481 не може застосовуватися до працівників відповідного суб’єкта господарювання.

Додатково, враховуючи, що у сфері освіти працює переважна кількість жінок, виникло питання щодо обов’язковості дотримання цієї постанови керівниками закладів освіти. Щоб отримати роз’яснення, Освітній омбудсмен України зробив запит до Кабінету Міністрів України. Відповідне роз’яснення було надано Міністерством економіки України, в якому зауважено, що практично всі заклади дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої, позашкільної освіти не є суб’єктами господарювання державного сектору економіки.

Слід звернути увагу на категорії працівників та працівниць, у яких можуть виникнути труднощі  при прийнятті рішення про повернення в Україну:

  • жінки з дітьми, які проживали в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);

Жінки могли працювати на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають в районах, де не ведуться активні воєнні (бойові) дії, втім основним місцем проживання були саме території, де ведуться воєнні (бойові) дії, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Повернення в Україну для них може супроводжуватись рядом складнощів, що пов’язано здебільшого з пошуком та отриманням тимчасового житла для проживання та оформленням відповідної грошової допомоги від держави.

  • жінки, які перебувають в країнах, що забезпечують високий рівень соціального захисту;

Ряд країн світу в рамках програм підтримки біженців та біженок з України пропонує та забезпечує українцям та українкам тимчасовий захист, також забезпечує фінансовою допомогою, житловими субсидіями, медичним забезпеченням, безкоштовним проїздом, базовими продовольчими товарами тощо. 

  • особи, житло яких знищено чи пошкоджено внаслідок бойових дій та які переїхали за кордон. Варто зауважити, що Уряд виніс ряд постанов, які гарантуватимуть вище згаданим категоріям працівників та працівниць по поверненню в Україну та за умови отримання статусу внутрішньо переміщеної особи матеріальне забезпечення і не тільки, а саме: 
  1. постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з травня 2022 року забезпечується виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення бойових дій; перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Така допомога для осіб з інвалідністю та дітей складатиме 3000 гривень, а для інших осіб – 2000 гривень;
  2. постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2022 року № 199 «Питання надання у 2022 році застрахованим особам одноразової матеріальної допомоги у зв’язку із втратою частини заробітної плати (доходу), робота (економічна діяльність) яких тимчасово зупинена внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні»;
  3. постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання в умовах воєнного стану». Програма передбачає надання через обласні військові адміністрації продовольчих та санітарно-гігієнічних товарів. Діє в межах Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Київської областей, м. Київ, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської, Чернігівської областей. Обласні військові адміністрації затверджують порядок безоплатної видачі населенню товарів та забезпечують їх видачу власними ресурсами.
Чи можуть звільнити з роботи у зв’язку з неповерненням в Україну? 

Нагадаємо, що в трудовому законодавстві не передбачено такої підстави для звільнення як війна чи перебування за кордоном під час запровадження воєнного стану. Втім, постанова № 481 передбачає, що у разі перебування працівників суб’єкта господарювання в робочий час поза межами робочого місця в Україні без рішення виконавчого органу або керівника суб’єкта господарювання про запровадження дистанційної роботи або перебування в робочий час за кордоном (за винятком перебування у відрядженні) до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Таким чином, Кабінет Міністрів України пропонує розглядати такі дії як порушення працівником трудової дисципліни. Статтею 147 Кодексу законів про працю України визначено такі заходи дисциплінарних стягнень, як догана і звільнення. Тобто в разі порушень  роботодавець  також  може застосувати відносно працівника такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення.

У разі застосування відносно таких працівників та працівниць дисциплінарного стягнення у виді догани чи звільнення, останні мають право на оскарження таких рішень у судовому порядку. Відповідна судова практика на сьогодні відсутня.

Особливості дистанційної роботи відповідно до постанови № 481

Формат «дистанційної роботи» в умовах воєнного стану став рятівним та таким, що підтримував у перші дні повномасштабного вторгнення основні економічні потужності держави. Втім, на думку Кабінету Міністрів України, такий формат роботи не може забезпечити функціонування ряду підприємств, а особливо державного сектору економіки. Так, серед основних причин скасування дистанційної роботи є: продовження функціонування та підтримання/відновлення економіки країни, повернення українців та українок до України. З аналізу положень постанови № 481 вбачається, що у разі перебування працівника чи працівниці суб’єкта господарювання державного сектору економіки за кордоном без оформлення відповідного відрядження можливість запровадження дистанційної роботи не передбачається.

Таким чином, у випадку наявності бажання працівника чи працівниці залишитись на цьому місці роботи за одночасної неможливості повернутись з-за кордону варто розглянути наступні альтернативні варіанти, передбачені чинним законодавством:

а) взяти одну із відпусток, передбачених законодавством (варто проаналізувати ще внутрішні нормативно-правові акти роботодавця щодо інших гарантій у разі настання надзвичайних обставин або воєнного стану). Втім, варто врахувати, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник/ця залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

б) оформлення дистанційної роботи з більш безпечного регіону України (у разі проживання та роботи у громадах та районах, які наближені до зони активних бойових дій) за рішенням виконавчого органу або керівника суб’єкта господарювання про запровадження дистанційної роботи;

в) обговорення з роботодавцем більш пізнього строку для повернення в Україну, якщо є поважні причини, задля уникнення застосування дисциплінарного стягнення, оскільки постановою передбачено саме «можливість», а не «обов’язок» його застосування. 

Висновки

Такі дії і наміри Уряду як прийняття постанови № 481 є зрозумілими, вони викликані умовами воєнного стану. Втім, після повернення в Україну частина працівників та працівниць можуть мати труднощі, а тому потребуватимуть додаткових гарантій з боку держави. Це, зокрема, жінки з дітьми, які проживали в районах проведення воєнних (бойових) дій або в тих районах, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); жінки, які перебувають в країнах, що забезпечують високий рівень соціального захисту; особи, житло яких знищено чи пошкоджено внаслідок бойових дій та які переїхали за кордон. Попри наявність урядових програм допомоги громадянам та громадянкам України, які є внутрішньо переміщеними особами, така допомога може виявитись недостатньою, а тому важливою в цьому має стати й активна участь підприємств, установ та організацій, які підпадають під дію постанови № 481. Така участь може проявлятись в наступному:

  1. Надання можливості для жінок після повернення в Україну працювати дистанційно з більш безпечних регіонів України (у разі проживання до воєнних дій у районах, які знаходяться у відносній близькості до зон активних бойових дій).
  2. Забезпечення виплати додаткової допомоги громадянам та громадянкам України, які повернуться з-за кордону задля виконання положень постанови № 481.
  3. Надання можливості більш пізнього повернення в Україну за наявності поважних причин з метою уникнення застосування дисциплінарних стягнень у виді звільнення.

Цей матеріал розроблений авторкою для сайту Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”. Зміст цього матеріалу є позицією авторки і не обов’язково відображає позицію Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.