Чи враховує Міжнародний кримінальний суд гендерний аспект при розслідуванні сексуального насильства? - Jurfem

Чи враховує Міжнародний кримінальний суд гендерний аспект при розслідуванні сексуального насильства?

Анотація. За останні кілька десятиліть міжнародне співтовариство зробило багато конкретних кроків у відповідь на дедалі більше закликів визнати сексуальне насильство серйозним злочином на національному та міжнародному рівнях. Римський Статут є першим міжнародним документом, який чітко визнає зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусову стерилізацію та інші форми сексуального насильства як окремі види воєнних злочинів. Незважаючи на успіхи у цьому напрямку на міжнародному та національному рівнях, все ж на шляху ефективного розслідування та судового переслідування подібних злочинів є безліч перешкод та проблем.

У зв’язку з цим у 2014 році Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду видав програмний документ щодо сексуальних і гендерно зумовлених злочинів (англ. – Policy Paper on Sexual and Gender-Based Violence). Поштовхом до розробки цього документа стали прогалини положень Римського Статуту та «слабкі місця», які існували на практиці щодо розслідування та переслідування сексуального та гендерно зумовленого насильства. Головною метою цього документа є систематичне врахування прокурорами Міжнародного кримінального суду актів сексуального насильства та гендерно зумовлених злочинів під час здійснення розслідування, а також допомога прокурорам в уникненні помилок, допущених у попередніх судових справах.

У цьому аналітичному матеріалі ми розглянемо особливості впровадження Міжнародним кримінальним судом гендерного підходу саме у розслідуванні сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, на різних стадіях розслідування та судового процесу, а також на етапі відшкодування шкоди потерпілим.

Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду взяв на себе зобов’язання застосування гендерного підходу в усіх напрямках роботи, будучи інноваційним у розслідуванні та судовому переслідуванні цих злочинів, забезпечуючи відповідну підготовку персоналу, застосовуючи підхід, орієнтований на постраждалих осіб, у своїй роботі та приділяючи особливу увагу взаємодії з потерпілими та свідками, а також їхніми родинами та громадами.

Нагадаємо, що сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, може переслідуватися відповідно до статей 6 (Геноцид), 7 (Злочин проти людяності), 8 (Воєнний злочин) Римського статуту, про що ми вже зазначали у своїх попередніх аналітичних матеріалах.

Особливості розслідування сексуального та гендерно зумовленого насильства

У випадку виявлення злочинів, які підпадають під юрисдикцію МКС, включаючи сексуальне та гендерно зумовлене насильство, Офіс прокурора розглядатиме питання про наявність відповідного національного кримінального провадження, та чи стосується воно потенційної справи в Міжнародному кримінальному суді. Варто зауважити, що відсутні вимоги щодо того, аби злочини, в яких обвинувачується особа в національному провадженні, мали таку саму юридичну кваліфікацію як і злочини, які розглядаються Міжнародним кримінальним судом. Втім, Апеляційна палата при розгляді справи вимагає, щоб Суд переконався, що справа на національному рівні стосується тієї ж особи і практично такої ж поведінки, що й та, що розглядалася б у Міжнародному кримінальному суді.

При розслідуванні цих категорій злочинів можуть виникати як загальні проблеми (проведення розслідувань у ситуаціях триваючого конфлікту та відсутність співпраці), так і спеціальні, які характерні для сексуального чи гендерно зумовленого насильства (незначна кількість звернень про сексуальне насильство через соціальні, культурні чи релігійні чинники; стигма для постраждалих від сексуального та гендерно зумовленого насильства; відсутність судово-медичних або інших документальних доказів).

Серед заходів, які сприятимуть вирішенню цих проблем, виділяють: приділення особливої уваги цим злочинам на ранніх стадіях (вжиття оперативних заходів щодо збору доказів вчинення сексуального чи гендерно зумовленого насильства з метою уникнення випадків втрати доказової бази по провадженню); окрім показань свідків, важливим є збір різних видів доказів, у тому числі судово-медичних (наприклад, судово-медичні експертизи), інших документальних доказів (відеозаписи, офіційні та неофіційні повідомлення, висновки експертів тощо). Варто зауважити, що ці види доказів не є обов’язковими за законом для підтвердження вчинюваних злочинів, проте збір таких доказів посилює позиції у справі.

Підготовка до отримання свідчень від потерпілих від сексуального насильства та свідків. Підготовка свідків, збір свідчень та роль Офісу прокурора після надання свідчень постраждалими чи свідками

З метою ефективного розслідування сексуального та гендерно зумовленого насильства Офіс прокурора досліджує ситуацію в місцевих громадах, де вчинялись такі злочини. Особи, які братимуть участь в розмові з потерпілими та свідками сексуального чи гендерно зумовленого насильства, мають ознайомитись з культурними особливостями, включаючи статус жінок і чоловіків, традиціями та релігійними обрядами країн походження таких потерпілих чи свідків. До такої підготовки залучаються і відповідні перекладачі, які ознайомлюються з евфемізмами (словами або висловами, які вживають для непрямого, прихованого, пом’якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої назви), іншою вербальною та невербальною комунікацією, яку свідки можуть використовувати для позначення актів сексуального насильства. 

Потенційні постраждалі/свідки сексуального та гендерно зумовленого насильства підлягають попередній психосоціальній оцінці/спостереженню (є обов’язковою для всіх свідків сексуального та гендерно зумовленого насильства) та перевірці їхньої безпеки. Його проводитиме експерт з надання психосоціальної допомоги, який оцінюватиме їхню здатність проходити допит, давати показання без додаткової психологічної шкоди таким потерпілим. Експерт може бути присутнім під час самого процесу надання свідчень, щоб контролювати інтерв’ю та консультувати постраждалу особу чи свідка. Офіс прокурора вже на основі результатів психосоціальної оцінки/обстеження має визначити, чи принесе користь надання свідчень, чи, навпаки, завдасть шкоди постраждалій особі/свідку. 

Враховуючи додаткову стигматизацію, а також соціальні та інші наслідки сексуального та гендерно зумовленого насильства, бажаною для підтримки психологічного благополуччя свідків, зменшення переживань в обстановці зали суду та сприянню повному отриманню доказів, є підготовка свідків.

Відповідно до правила 70(d) (Rules of Procedure and Evidence) схильність постраждалої особи чи свідка до «сексуальної доступності» не можуть бути визначені через попередню поведінку сексуального характеру постраждалої особи чи свідка. Таким чином, докази попередньої або наступної «сексуальної поведінки» постраждалої особи або свідка (наприклад, схильність особи до вступу у сексуальні контакти), як правило, є неприпустимими

Офіс прокурора підтримує зв’язок зі свідками після надання свідчень з метою інформування останніх про розвиток справи, включаючи винесення вироку та апеляційний розгляд. Офіс прокурора також реагує на питання, пов’язані з їхньою безпекою та фізичним і психологічним благополуччям, які пов’язані з їхньою взаємодією з Офісом.

Судовий розгляд. Винятки з принципу проведення відкритих слухань

Стаття 68 (2) Статуту передбачає виняток із принципу проведення відкритих слухань, передбаченого у статті 67 Римського Статуту (Права обвинуваченого). Так, палати Суду можуть з метою захисту потерпілих та свідків або обвинуваченого провести будь-яку частину розгляду in camera або дозволити надати докази за допомогою електронних чи інших спеціальних засобів. Зокрема, такі заходи вживаються у разі, коли йдеться про постраждалу особу від сексуального насильства або дитину, яка є потерпілою чи свідком.

Керуючись положеннями правила 87 (Rules of Procedure and Evidence), Офіс прокурора може просити палату Суду ухвалити рішення про вжиття заходів захисту, які включають: вилучення імені особи та будь-якої ідентифікаційної інформації з публічних записів палати; заборону сторонам і учасникам провадження у розголошенні імені та будь-якої ідентифікаційної інформації третій особі; подання доказів за допомогою електронних або інших спеціальних засобів, у тому числі шляхом зміни зображення чи голосу, відеоконференцій; використання псевдонімів; ведення провадження або його частин у закритому засіданні.

З метою уникнення ретравматизації постраждалих/свідків та сприяння отримання їхніх свідчень Офіс прокурора може вживати такі додаткові заходи, як: використання моніторів для запобігання прямому візуальному контакту між свідком та обвинуваченим; надання доказів по відеозв’язку; наявність супроводжуючої особи або помічника (наприклад, психолога) в суді або під час отримання показань.

Питання відповідальності

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, може бути вчинене, зокрема: в результаті явних або неявних розпоряджень чи вказівок щодо вчинення таких злочинів; як наслідок, який особа усвідомлює, що відбудеться, наприклад, у звичайному ході подій під час військових операцій, спрямованих проти цивільного населення; або через бездіяльність (наприклад, невиконання наказу підлеглим захищати цивільних осіб або непокарання за аналогічні злочини, скоєні під час попередніх операцій).

Римський Статут передбачає різні види відповідальності відповідно до статей 25 і 28 Статуту, а особливості визначення суб’єктивної сторони злочину, викладені в статті 30 Статуту.

Згідно зі статтею 25 Статуту особи, у тому числі військові командири або невійськові начальники, можуть нести відповідальність за сексуальні та гендерно зумовлені злочини, які вони вчиняють самостійно, або спільно з іншою особою чи через неї, або якщо вони наказують, вимагають, спонукають, підтримують, іншим чином допомагають будь-яким чином сприяти вчиненню або замаху на вчинення цих злочинів. Окрім цього, військові командири або невійськові начальники також можуть бути притягнені до відповідальності відповідно до статті 28 Римського Статуту.

З метою заохочення військових командирів та невійськових керівників ефективно протидіяти скоєнню цих злочинів їхніми підлеглими Офіс прокурора все більше приділятиме увагу дослідженню потенціалу пред’явлення звинувачень на підставі саме статті 28 Статуту. Згідно зі статтею 28 військові командири або невійськові начальники можуть бути притягнуті до відповідальності не тільки в тих випадках, коли вони мали намір вчинення таких злочинів або їм було відомо про наслідки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, а й якщо вони знали, або повинні були знати про них, або свідомо нехтували відомостями про вчинення таких злочинів, не вживали всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень, щоб запобігти вчиненню таких злочинів або передати справу компетентним органам для розслідування цих випадків.

Відповідно до статті 30 Статуту необхідно встановити, що особа, яка перебуває під слідством, або обвинувачений вчинили злочин навмисно і свідомо. В контексті цієї статті «свідомо» означає з усвідомленням того, що обставина існує або що наслідок настане за звичайного перебігу подій.

Досвід Міжнародного кримінального суду та інших міжнародних трибуналів показує, що часто немає жодних доказів віддання наказів про вчинення сексуальних або гендерно зумовлених злочинів. За таких обставин можуть бути надані такі докази, як: моделі попередньої чи подальшої поведінки або конкретне повідомлення, що підтверджує усвідомлення обвинуваченим того, що такі злочини відбуватимуться в звичайному ході подій. Офіс прокурора також намагатиметься надавати інші види доказів, такі як: свідчення свідків та публічні заяви про злочини від представників влади країни-агресора та/або військових командирів та невійськових начальників, щоб встановити умисел обвинувачених.

Гендерний підхід у виплаті репарацій потерпілим

На цій стадії Офіс прокурора не відіграє особливої ролі, однак палата Суду може запросити від Офісу прокурора лист із застереженнями, які належать до врахування на цій стадії. Судовою палатою при винесенні рішення щодо відшкодування шкоди враховуються: конкретні обставини справи; контекст та обставини, в яких вчинялися злочини; інтереси потерпілих; обсяг завданих збитків та страждань.

Офіс також підтримує проведення консультацій із постраждалими та здійснення гендерного аналізу щодо визначення найбільш відповідних та ефективних форм відшкодування шкоди. Цей підхід має на меті сприяти виплаті компенсацій, які мають трансформаційний характер і сприяють просуванню гендерної рівності.

Співпраця. «Підхід взаємодоповнюваності» (Complementarity approach)

Міжнародний кримінальний суд доповнює певною мірою зусилля національних органів влади у притягненні винних до відповідальності. Враховуючи питання юрисдикції, а також політику щодо притягнення до відповідальності тих, хто є найбільш відповідальним, Офіс прокурора може притягнути до відповідальності обмежену кількість осіб. Тому, намагаючись закрити «прогалину безкарності», важливо, щоб держави дотримувалися свого основного обов’язку щодо ефективного розслідування та переслідування серйозних міжнародних злочинів, включаючи сексуальні та гендерно зумовлені злочини. Така допомога може включати обмін доказами, отриманими в ході розслідування кримінального провадження на національному рівні (за умови існування надійної національної системи захисту свідків та інші застереження, пов’язані з безпекою).

Інституційний розвиток. Утворення Відділу з гендерних питань та дітей

В структурі Міжнародного кримінального суду утворено Відділ з гендерних питань та дітей (Gender and Children Unit), що сприяє забезпеченню належної уваги розслідуванню та судовому переслідуванню цих злочинів, вчинених щодо дітей. У цьому структурному підрозділі працюють фахівці у сфері юриспруденції та психологи, які: надають професійну підтримку іншим структурним підрозділам у роботі з постраждалими та свідками, особливо з постраждалими від сексуального насильства та інших гендерно зумовлених злочинів; консультують прокурорів Міжнародного кримінального суду протягом усіх етапів розслідування та судового розгляду злочинів, повязаних із вчиненням сксуального насильства та інших гендерно зумовлених злочинів, в тому числі злочинів щодо дітей; тісно співпрацюють із Відділом участі потерпілих та відшкодування шкоди (Victims Participation and Reparations Section).

Крім того, відповідно до статті 42(9) Статуту прокурор може призначити собі радників з юридичних питань та з інших питань – включно з радником із сексуального та гендерно зумовленого насильства.

Висновки

Підсумовуючи, варто зазначити, що проаналізований програмний документ – Policy Paper on Sexual and Gender-Based Violence – складений на основі досвіду та уроків, отриманих внаслідок кропіткої роботи Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду та міжнародних трибуналів ad hoc у справах, де були наявні випадки вчинення сексуального та гендерно зумовленого насильства. 

Так, Офіс прокурора прагне швидко реагувати на зростання кількості випадків насильства, включно з сексуальним та гендерно зумовленим, шляхом посилення ранньої взаємодії з державами, міжнародними та неурядовими організаціями, місцевими громадами з метою перевірки інформації про ймовірні злочини; заохочення відкриття кримінального провадження на національному рівні.

Як ми бачимо, гендерний підхід є наскрізним в більшості питань від ініціювання потенційної судової справи до питання виплати репарацій. Зокрема, Офіс прокурора втілює в життя й особливий підхід при роботі з постраждалими особами та свідками сексуального чи гендерно зумовленого насильства.

Не менш важливою при розслідуванні Офісом прокурора сексуального насильства є активна участь держави, а саме відкриття кримінальних проваджень та проведення розслідувань відносно ймовірних обвинувачених у вчиненні сексуального насильства під час збройного конфлікту, на чому додатково наголошує і відповідна судова практика при розгляді апеляції.

Цей матеріал розроблений авторкою для сайту Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”. Зміст цього матеріалу є позицією авторки і не обов’язково відображає позицію Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.