#ДеньЮристкиЗЮрФем – Флешмоб до дня Юристки. Наталія Фещик

Наталія Фещик,
адвокатка,
Членкиня “ЮрФем”

1. Чому юридична професія? Це було Ваше рішення? Скільки років Ви уже в професії і що Вас тримає у ній?

Вибір професії був абсолютно свідомий, власно обраний мною. Батьки мене дуже підтримали у цьому. Батько завжди говорив: «роби, як вважаєш за потрібне, а ми тобі в цьому допоможемо». Так воно було і є по життю. Як мама, так і батько, завжди давали мені можливість розвиватися. Мама і до цього часу є не лише моєю мамою, а й майже мамою моєму синові. Тому, так склалося, що особливих проблем зі своїм розвитком та розвитком моєї дитини в нас не виникає.

В професії я вже п’ятнадцять років. Не можу сказати, що мене щось тримає в ній. Я просто роблю те, що люблю. Звісно бувають розчарування і не все ідеально, і досить часто. Але така в нас професія: завжди бути у вирі подій, і приємних, і не приємних, які потрібно вирішувати.

Чи маю я намір залишати професію? – не думаю. Дуже хочеться щось змінити. І змінити глобально. Можливо сферу, профіль діяльності. Хочу змін не лише в собі, а й в державі, в свідомості людей, дітей. Можливо, я щось пероросла та маю крокувати далі. Поки важко точно сказати. Водночас, юриспруденція, адвокатура – це для мене дуже важливо і цінно, це те, що надає можливості щось робити і для себе і для оточуючих. Мені здається, що я завжди буду крокувати з юриспруденцією, питання тільки в яких сферах це може бути надалі.

2. Три найцікавіші факти чи історії, які Ви пригадуєте з професійного життя чи навчання?

Перше, що спадає на думку – це ситуація у Верховному Суді України, коли суддів, щойно мене побачивши, цікавило одне питання: як я отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в 22 роки. Я пояснила, що працюю з 19 років. А вже після засідання взагалі до мого віку будь-які питання відпали. Було приємно.

При навчанні була цікава ситуація, коли я хотіла перестрахуватися та списати при написанні контрольної роботи з кримінального права, що і зробила, але безуспішно. Точніше успішно, але не «професійно». Адже, цього робити не вміла, викладач мене побачив і, після того як забрав аркуш з моїми відповідями, забрав всі матеріали, які в мене були, дав нові запитання для написання. До кінця залишалося хвилин 20. Я все успішно написала. Але зрозуміла: мені списувати не варто, краще покладатися на власний розум. Так воно в мене є по життю і до цього часу. Завжди і сина вчу – обман ні до чого хорошого не призведе.

Була досить важка кримінальна справа – судили трьох військових за виконання ними обов’язку в зоні АТО. Я ввійшла в процес вже майже на стадії судових дебатів. Але почала вести активну діяльність.

Було досить тяжко. Це Донецька область, поряд зона активних бойових дій. В засіданнях завжди дуже багато озброєних людей. Один з колег адвокатів та прокурори завжди мені попрікали тим, що не маю досвіду в правоохоронній системі. Розказували клієнтам, що з таким адвокатом як я, їм не потрібен прокурор. В нашу перемогу майже ніхто не вірив.
Мене підтримував мій клієнт. І говорив, що ми переможемо. Так, ми пройшли три інстанції. У Верховному Суді рішення двох інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляду, мій клієнт вийшов на волю з зали суду.

Дуже багато хто в нас не вірив. Я сама часто не вірила. Але ми це зробили. І я дуже вдячна всім тим, хто нас підтримував (та й не вірив також, бо вони нас загартовували та робили сильнішими), і, звісно, колегії суддів, які дуже вникли в суть справи та прийняли законне та справедливе рішення.

3. Три найцікавіші факти про Вас: чим захоплюєтесь крім роботи?

Моє найбільше захоплення це мій син. Я його просто маніакально люблю. Вільного часу маю досить мало. Але цей час майже весь присвячений сину та чоловікові, який також мене дуже підтримує і вірить в мене більше, ніж я сама.

Люблю читати і картаю себе, що читаю мало. Були цікаві ситуації, пов’язані з читанням літератури. Але про це я розкажу, якось в інший раз.

Дуже люблю воду та гори. При можливості намагаюся їх відвідувати. Такі можливості наразі бувають не так часто, як хотілося б. Але, згодом має бути частіше. Хоча, напевне, свідомо чи підсвідомо, ми кожен розставляємо свої цілі і пріоритети, так як вони виходять.

4. Які свої справи чи яку діяльність вважаєте найбільш успішною та значущою?

Важко сказати, які саме справи. Не можу сказати, але всі справи значущі. Є таке прислів’я «Своя сорочка ближче до тіла». Тому, навіть дрібне питання (на мою суб’єктивну думку) може бути глобально масштабне для клієнта. Мені важливо скрізь досягати результату, особливо коли його досягнення є нереальним на перший погляд. Тому що, будь-яке питання є важливим для когось, глобальним та значущим. Хоча і не є таким для нас в міру певних суб’єктивних факторів.

Але, найбільш значуща справа в моєму життя це зовсім не юриспруденція. Це народження сина.

5. Дайте три асоціації до фрази “жінка-юристка”
Все індивідуально, як жінки, так і чоловіки, всі ми абсолютно різні. Але я б виділила такі риси (напевне більш притаманні саме мені):
– Сумлінна;
– Емоційна (часто в справах це допомагає, мені так здається);
– Боєць за свої права і права клієнтів.

6. Побажайте щось своїм колегам-юристкам

Вибрати свій шлях. Чітко зрозуміти, що хочеш і що для тебе важливо. Хоча, життєвий досвід говорить, що що цілі та пріоритети змінюються. Бажаю навчитися (хоча це так тяжко, і в мене також не дуже виходить) збалансовувати особисте життя та професійне, і ніколи, ніколи не здаватися, як говорив Уїнстон Черчель!

Читайте інші інтерв’ю за цим посиланням.