Доступ і доступність абортів у світі - Jurfem

Доступ і доступність абортів у світі

Вступ

У попередньому аналітичному матеріалі наводились статистичні дані Центру репродуктивного здоров’я, згідно яких 59% жінок репродуктивного віку у всьому світі проживають у країнах, які дозволяють проведення абортів, тоді як 41% жінок живе за  законодавством, згідно якого неможливо отримати доступ до безпечного та законного аборту.

Також згадувалось, що країни, які дозволяють робити аборти, є країнами, в яких переривання вагітності дозволене за запитом або з соціальних чи економічних підстав. Тоді як законодавство окремих держав або взагалі забороняє робити аборти, або дозволяє лише за обмежених обставин, наприклад, коли життя або здоров’я жінки під загрозою.

Повна заборона аборту, а також встановлення обмежень щодо реалізації права на аборт призводить до поширення таких явищ як «позалікарняні» аборти та «абортний туризм».  Таким чином, щороку в результаті ускладнень через небезпечні аборти помирає майже 23 000 жінок.  За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже кожної смерті, спричиненої небезпечним абортом, можна було б уникнути шляхом доступу до безпечних та законних послуг з переривання вагітності. 

Незважаючи на позитивну тенденцію до лібералізації законів про аборти в усьому світі, все ще існують численні проблеми із врегулюванням даного питання. Тому держави повинні забезпечити доступ, доступність, прийнятність та якість послуг з переривання вагітності.

Підходи до законодавчого регулювання законів про аборти

Країни світу можна умовно поділити на три групи, в залежності від законодавчого регулювання прав жінок на аборт:

  • Країни, в яких аборт заборонений;

90 мільйонів (5%) жінок репродуктивного віку проживають у країнах, які взагалі забороняють аборти. Закони цих країн не дозволяють робити аборти  за жодних обставин, в тому числі, коли життя або здоров’я жінки під загрозою. До цієї категорії належать 24 країни світу, такі як: Андорра, Єгипет, Мадагаскар, Філіппіни, Сан-Марино, Конго, Мальта та інші.

  • Країни, в яких аборт дозволений лише у виняткових випадках (наприклад, у разі загрози життю чи здоров’ю жінки);

585 мільйонів (36%) жінок репродуктивного віку проживають у країнах, які дозволяють робити аборти, коли життя чи здоров’я жінки під загрозою. Серед таких країн: Афганістан, Чилі, Бразилія, Гватемала, Індонезія, Іран, Мексика, Венесуела, Індонезія, Сирія, Шрі-Ланка, Аргентина, Болівія, Польща, Республіка Корея, Таїланд, Ізраїль, Колумбія, Північна Ірландія, Колумбія, Перу та інші.

  • Країни, в яких аборт дозволений.

987 мільйонів (59%) жінок репродуктивного віку проживають у країнах, які дозволяють робити аборти за соціальними чи економічними підставами або лише за зверненням жінки до відповідного закладу  охорони здоров’я до 12 тижнів вагітності, без зазначення будь-якої причини. Сюди належать такі країни як Ефіопія, Велика Британія, Фінляндія, Японія, Ісландія, Індія, Австрія, Азербайджан, Україна, Китай, Канада, Франція, Німеччина, Італія, Норвегія, Росія, Туреччина, США та інші.

Доступ до абортів та їх доступність

Доступ до абортів є одним із важливих елементів забезпечення права на захист репродуктивного здоров’я жінки. В умовах відсутності доступу до легальної можливості зробити аборт жінки змушені шукати інших шляхів для реалізації права на аборт. В результаті чого аборти проводяться особами, які не мають на це права, не мають медичної освіти та необхідних навичок, що призводить до смерті жінок, інфекцій та неможливості мати дітей у майбутньому.

Тому, Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує, що держави повинні забезпечити доступ до безпечної допомоги щодо абортів для кожної жінки, яка цього потребує. Також ВООЗ вказує, що для цього потрібно[1]:

  • забезпечити достатню кількість відповідних закладів охорони здоров’я та кваліфікованих медичних працівників, які надаватимуть безпечні послуги із переривання вагітності, у межах досяжності всього населення;
  • наявність всього медичного обладнання, ліків, засобів контрацепції та витратних матеріалів, необхідних для безпечного надання послуг з переривання вагітності;

Якщо говорити про доступність абортів, то дане поняття включає в себе:

  • наявність структурованої законодавчої бази, яка дозволяє вагітній жінці реалізувати своє право на доступ до законного аборту;
  • фізична досяжність даної послуги для всіх груп населення, особливо для жінок з обмеженими можливостями;
  • фінансова доступність аборту для кожної жінки, яка цього потребує.

Таким чином, доступність вимагає щоб послуги, пов’язані з охороною сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи аборти, бути доступними для всіх осіб без дискримінації та без економічних та соціальних бар’єрів.

Світова практика

Є декілька цікавих прецедентів із світової практики, які стосуються питання доступу і доступності абортів. Зокрема, У справі  Міжнародної федерації планового батьківства – Європейська мережа (IPPF-EN) проти Італії, Європейський комітет із соціальних прав встановив, що Італія порушила право на недискримінацію, гарантоване Європейською соціальною хартією, не гарантуючи, що послуги з аборту будуть однаково доступними для всіх жінок у країні, незалежно від їх географічного положення та соціально-економічного статусу.

Крім того, у справі Лакшмі Дікта проти Непалу, Верховний Суд Непалу притягнув уряд до відповідальності за те, що він не забезпечив доступності послуг з абортів, і зобов’язав уряд вжити необхідних заходів, щоб гарантувати, що жінкам не відмовлять у праві на аборт виключно з фінансових причин.

У 2012 році Франція ухвалила закон, згідно з яким держава вимагає відшкодувати повну вартість процедур, необхідних для проведення абортів, щоб поліпшити доступ жінок до послуг з аборту.

Також резонансним є рішення Конституційного трибуналу Польщі, яким  було визнано неконституційним доступ до абортів на підставі «важкого й незворотного дефекту плода або невиліковної хвороби, що загрожує життю плода». Суд обґрунтував своє рішення тим, що проведення аборту на підставі виявлення дефекту плода порушує право на життя зачатої, але не народженої дитини. На думку суддів, конституція Польщі захищає права людини з моменту зачаття, а не від народження. Відповідно, до важких дефектів плода потрібно ставитися так само, як до захворювань народжених дітей.

Важливим є те, що саме 98% легальних абортів були зроблені на підставі важких й незворотних дефектів плода. Тепер перервати вагітність у Польщі можна лише у випадку зґвалтування або ж якщо здоров’ю чи життю вагітної людини загрожує небезпека.

Щодо практики ЄСПЛ, то на сьогодні сформувалась узагальнена позиція про право жінки на аборт. А полягає вона у тому, що кожна суверенна держава наділена автономією щодо дозволу на проведення абортів та визначення термінів вагітності, під час яких можливе проведення абортів. Однак кожна країна зобов’язана гарантувати жінці право на законний аборт, враховуючи той факт, що вагітність потенційно може становити небезпеку для здоров’я та життя жінки.

У низці рішень ЄСПЛ доходив висновку, що встановлення повної заборони на проведення абортів може порушувати право на життя, яке гарантоване ст. 2 Конвенції, а також право на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції.

Згода третіх осіб на проведення аборту

Дуже часто перешкодою у доступі жінок та дівчат до послуг із переривання вагітності є вимога отримання дозволу третіх осіб на аборт. Такими особами, зокрема, можуть бути батьки, усиновлювачі, опікуни, один із подружжя та, в деяких випадках, суд.

Чи потрібна згода батьків на аборт неповнолітньої дитини? А згода чоловіка на аборт вагітної дружини? Чи має враховуватись їхня думка у прийнятті рішення?

Ці питання є досить дискусійними, і, на даний момент, немає єдиної чіткої відповіді.

Якщо аналізувати законодавство окремих держав, то бачимо, що практика вирішення питання згоди третіх осіб є досить різною. Зокрема, Руанда (Ministerial Order Rwanda, 2019, art. 6, Official Gazette No. 14 of 08/04/2019вимагає згоди батьків/законного опікуна для осіб, віком до 18 років, для доступу до аборту, але чітко зазначає, що у разі відмови батьків дати дозвіл, дитина все ж може отримати доступ до послуг з аборту, якщо вона цього хоче. Італія (Law 194 of Italy, (1978), Art. 12.) дозволяє неповнолітнім зробити аборт без дозволу батьків чи суду лише у випадку серйозної загрози здоров’ю вагітної.  Натомість, Словацька Республіка (Slovak Republic, Section 6 (1) of Act No. 73/1986 Coll., on Artificial Termination of Pregnancy, as amended (in force as of January 1, 1987). вимагає дозволу від батьків чи опікунів для дівчат віком до 16 років на доступ до аборту за запитом. 

Щодо дозволу на аборт одного із подружжя, то на сьогодні більшість країн не висувають такої вимоги. Проте, такі країни як Тайвань і Японія все ще вимагають, щоб заміжні жінки отримували згоду від своїх чоловіків, перш ніж їм буде дозволено користуватися послугами з переривання вагітності.

Чи впливає законодавча вимога отримання згоди третіх осіб на аборт  на повну і необмежену  реалізацію прав жінок?

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнає, що вимоги отримання згоди третіх осіб підривають самостійність жінок у процесі прийняття рішень, і закликає держави виключити такі вимоги із законодавства та політики охорони здоров’я.  Зокрема, зазначається, що дозвіл на аборт від лікарів, суддів, подружжя або батьків створюють значний бар’єр, який може ускладнювати жінкам доступ до послуги з аборту.

У справі «Патон проти Сполученого Королівства» Європейська комісія з прав людини встановила, що чоловік/дружина не може перешкоджати вагітній жінці зробити аборт. У своєму рішенні Комісія наголосила, що право на повагу до приватного та сімейного життя не поширюється на здатність біологічного батька заперечувати проти аборту своєї дружини. Так само у справі Босо проти Італії, ЄСПЛ визначив, що права чоловіка не порушуються, коли його дружина зробила аборт без його на те згоди. Крім того, Суд визначив, що права жінки переважують права батька при визначенні доступу до аборту, оскільки жінка буде людиною, яка найбільше постраждає від вагітності.

Якщо говорити про дозвіл батьків на аборт їх неповнолітніх дітей, то більшість країн не висувають такої вимоги. Проте, на сьогодні є низка країн, де аборт неповнолітніх проводиться лише за згодою  батьків.

Із цього приводу ВООЗ рекомендує державам створити сприятливе середовище для підлітків для доступу до безпечних та законних послуг з переривання вагітності, включаючи інформацію про сексуальне здоров’я та доступ до широкого спектру контрацептивів. Також ВООЗ наголошує, що вимога дозволу батьків перешкоджає доступу підлітків до абортів та збільшує ймовірність того, що вони будуть прибігати до небезпечних абортів. 

Загальний коментар Мапутського протоколу (The African Commission on Human and Peoples’ Rights (African Commission), General Comment No. 2 on Article 14 (1) (a), (b), (c) and (f) and Article 14 (2) (a) and (c) of the Maputo Protocol, paras. 39 and 43 (2014) зобов’язує держави скасувати вимоги щодо дозволу третіх осіб, зокрема батьків, із політики доступу до абортів, щоб підлітки могли отримати доступ до нього без підтвердження згоди батьків. Комітет з прав дитини (CRC Committee, General Comment 15: The Right of the Child to the Enjoyment of the Highest Attainable Standard of Health, (62nd Sess.), para. 56, U.N. Doc. CRC/C/GC/15 (2013) [hereinafter CRC Committee, Gen. Comment No. 15) також закликав держави забезпечити можливість дівчатам самостійно приймати обґрунтовані рішення щодо свого репродуктивного здоров’я.

Таким чином, судова практика та різні міжнародні організації ставлять інтереси вагітних дівчат/жінок на перше місце, аргументуючи це тим, що саме їх права можуть обмежуватися при прийнятті рішення щодо аборту.

Якість абортів

Якісний аборт – це аборт, який:

  • виконується кваліфікованим медичним працівником;
  • здійснюється в гігієнічних умовах;
  • використовуються належні медичні методики та препарати.

Якість аборту є надзвичайно важливою його складовою, особливо там, де аборт дозволений. Відповідно, у своїй резолюції Рада Європи закликала держави “прийняти відповідні стратегії та політику щодо сексуального та репродуктивного здоров’я та прав людини на основі фактичних даних … шляхом збільшення інвестицій з національних бюджетів у вдосконалення систем охорони здоров’я в частині питань щодо репродуктивного здоров’я жінок”.

Держави можуть забезпечити якість послуг з переривання вагітності, гарантуючи відповідну підготовку медичних працівників, наявність відповідного обладнання та ліків, а також забезпечивши належні санітарні умови при проведенні аборту.

Наслідки від аборту

Наслідками від аборту може бути втрата репродуктивної здатності жінки, різні ускладнення (наприклад, кровотечі, розрив шийки матки чи неповний аборт), інфекційні захворювання та материнська смертність.

Проте, як згадувалось у попередньому аналітичному матеріалі, Всесвітня організація охорони здоров’я прямо вказує на те, що саме небезпечний та неякісний аборт призводить до наведених вище наслідків. Більшості абортів із негативними наслідками можна уникнути, забезпечивши доступність якісних послуг із переривання вагітності для всіх категорій жінок.

При цьому важливо пам’ятати, що аборт – це хірургічна операція і, як і будь- яка операція, містить в собі той чи інший ризик. Який би не був досвідчений хірург, якою б технікою він не володів, нещасний випадок при аборті завжди можливий. Таким чином, аборт, зроблений навіть кваліфікованим хірургом при дотриманні всіх вимог щодо якості даної послуги, може несприятливо позначитися на здоров’ї жінки.

Однак, якщо за умови забезпечення всіх стандартів щодо якості аборту, ступінь ризику завжди буде прагнути до мінімуму, то аборт, який робиться поза лікувальних установ, некваліфікованими спеціалістами, в антисанітарній обстановці, при відсутності спеціальних інструментів або ж недостатній стерилізації інструментів, становить пряму загрозу здоров’ю і навіть життю жінки.

Таким чином, щоб забезпечити доступ, доступність та якість аборту, держави повинні:

  • забезпечити достатню кількість відповідних закладів охорони здоров’я та кваліфікованих медичних працівників, які надаватимуть послуги з аборту;
  • забезпечити наявність медичного обладнання, ліків, засобів контрацепції та витратних матеріалів, необхідних для проведення аборту;
  • використовувати належні медичні методики та препарати;
  • створити структуровану законодавчу базу, яка дозволить вагітній жінці реалізувати своє право на доступ до законного аборту;
  • зробити аборт фінансово доступним для кожної жінки, яка цього потребує.