Медіація в справах щодо домашнього насильства в контексті Законопроєктів «Про медіацію» - Jurfem

Медіація в справах щодо домашнього насильства в контексті Законопроєктів «Про медіацію»

Медіація в справах щодо домашнього насильства в контексті Законопроєктів «Про медіацію» № 3504 від 19.05.2020 та № 3504-1 від 04.06.2020

У Верховній Раді України зареєстрований Проєкт Закону № 3504 «Про медіацію» та № 3504-1 «Про медіацію» (альтернативний).

Прийняття Закону «Про медіацію» забезпечить на законодавчому рівні закріплення процедури медіації в Україні як позасудового способу врегулювання конфліктів (спорів). Учасники медіації отримають правову можливість, гарантовану державою, вирішити спір, який виник між ними на взаємовигідних умовах та з значними перевагами:

  • конфіденційність,
  • економія фінансових та часових ресурсів,
  • добровільність,
  • виявлення та задоволення інтересів обох (усіх) сторін.

Проте в Проєктах не враховані особливості вирішення категорій справ щодо вчинення домашнього насильства, при цьому застосування медіації в таких справах суперечить Конвенції Ради Європи про запобігання насильства щодо жінок та домашньому насильству.

Проєкт № 3504 у пункті 1 статті 3 широко окреслює сферу застосування медіації: «Медіація може застосовуватися у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають у цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносинах, а також кримінальних провадженнях під час укладання угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин.»

Вузькі обмеження щодо застосування медіації, передбачені в пункті 4 статті 3 Проєкту № 3504: «медіація не застосовується у спорах (конфліктах), якщо такі спори (конфлікти) впливають чи можуть вплинути на права і законні інтереси третіх осіб, які не беруть участі у медіації, та в інших випадках, передбачених законом.»

Проект №3504-1 взагалі не визначає обмежень до певних видів спорів щодо яких забороняється застосування медіації, – стаття 3 «Сфера застосування медіації»: медіація може застосовуватися у будь-яких конфліктах (спорах), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також кримінальних провадженнях під час укладення угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин.

Вважаємо за необхідне проаналізувати, виокремити та визначити справи щодо домашнього насильства такими, що не підлягають вирішенню шляхом медіації, врахувавши норми Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Політика держави та її законодавчі акти повинні забезпечити виправдані, відповідальні та зважені процедури вирішення справ щодо домашнього насильства, виключення в даних категоріях обов’язковості проведення досудового врегулювання спору шляхом медіації, пріоритет захисту прав та інтересів постраждалих осіб, їх особиста та суспільна безпека.

Особливість суб’єктного складу справ про домашнє насильство є наявність потерпілої сторони, яка зазнала фізичного, психологічного чи економічного насильства. Потерпіла сторона не повинна вести переговори та домовлятись про свою безпеку, а тим паче йти на якісь поступки в межах переговорів. Принцип медіації – рівність сторін переговорів та пошук домовленостей, компромісу між ними є несумісним у випадку, коли сторонами являються потерпіла та кривдник. Потерпіла, з її вразливістю, не може виступати у вирішенні таких справ нарівні з кривдником. Крім того, наслідки перенесеного насильства можуть мати тривалий характер (страх, приниженість, сором, відчуття тривоги), а переговори сприятимуть загостренню таких негативних відчуттів. Обговорення насильства в процесі медіаційних переговорів є неприпустимим.

Позиція несумісності застосування медіації у справах щодо домашнього насильства закріплена у часині 1 статті 48 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами – «Заборона обов’язкового застосування до процесів або винесення вироків альтернативного вирішення»: Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для заборони на обов’язкові альтернативні процеси з вирішення спорів, у тому числі посередництво та примирення, стосовно всіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції.

Неприпустимість застосування медіації до справ пов’язаних з насиллям відображена і в Державному стандарті соціальної послуги посередництва (медіації), затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2016 № 892, абзац 2 п.2 розділу 1: «Соціальна послуга в частині проведення медіації не застосовується між потерпілою особою та особою, яка вчинила правопорушення або злочин, у випадках насильства у сім’ї, торгівлі людьми, жорстокого поводження з дітьми.»

Враховуючи особливості конфліктних відносин потерпілої та кривдника, беручи до уваги практику відмови застосування медіації багатьма країнами у спорах, де одна з сторін зазнала домашнього насильства, необхідно у національному законодавстві визначити заборону застосування медіації щодо справ, які виникають в наслідок домашнього насильства.

Матеріал підготовлений Аналітичним центром “ЮрФем”

Читайте також:

Гендерні аспекти відпусток по догляду за дитиною, якщо мати працює адвокаткою чи нотаріусом 

Захист від насильства і сексуальних домагань: чи передбачені механізми у законодавстві про працю?

Гендерні аспекти оплати праці

Дистанційна робота vs Coronavirus

Чому українській судовій, правоохоронній та юридичній спільноті необхідна Стамбульська конвенція?

Серія матеріалів про сурогатне материнство.