Можливості процедури «Блакитні картки» у профілактиці домашнього насильства (огляд законопроєкту 6074) - Jurfem

Можливості процедури «Блакитні картки» у профілактиці домашнього насильства (огляд законопроєкту 6074)

У цьому аналітичному огляді йдеться про польський досвід боротьби із домашнім насильством, а саме про процедуру «Блакитні картки» та механізм її застосування на практиці,  а також про доцільність застосування такої процедури в Україні.

Проєктом ЗаконуПро внесення змін до Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” щодо вдосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству” (№ 6074, дата реєстрації 20.09.2021 року) пропонується внести зміни до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон), а саме до ст. 24 Закону та доповнити цей Закон новою статтею 28.

Автори законопроєкту зазначають, що останній спрямований на вдосконалення механізму запобігання та протидію домашньому насильству, передбачивши серед спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству профілактичну роботу в сім’ї за допомогою проведення процедури «Блакитні картки» та залучення до такої профілактичної роботи уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.

Тож, в огляді законопроєкту з’ясуємо, що це за процедура, і чи дійсно положення, передбачені законопроєктом, сприятимуть попередженню домашнього насильства.

АНАЛІЗ ПРОЦЕДУРИ «БЛАКИТНІ КАРТКИ»: ДОСВІД ПОЛЬЩІ

На даний момент процедура «Блакитні картки» застосовується лише у Польщі. Вказана процедура закріплена в Законі щодо протидії домашньому насильству та Постанові Ради Міністрів про порядок «Блакитних карток» та форму «Блакитних карток».

Аналізуючи польське законодавство, бачимо, що ця процедура передбачає тісну співпрацю служб, які виконують завдання, пов’язані з протидією домашньому насильству, шляхом  впровадження індивідуального плану допомоги постраждалій сім’ї з метою запобігання вчиненню в подальшому домашнього насильства. 

Такими службами, які уповноважені здійснювати процедуру «Блакитні картки», є поліція, органи освіти та охорони здоров’я, органи соціального захисту населення та міські комісії з вирішення проблем, пов’язаних з алкоголем. 

Сама процедура відбувається у два етапи. Перший етап починається із моменту виявлення відповідними службами факту вчинення домашнього насильства та заповнення формуляру «А». У ньому зазначаються інформація про обставини справи. Формуляр «А» містить, зокрема, персональні дані особи, яка зазнала домашнього насильства та особи, яка вчинила домашнє насильство, форми насильства, які застосовувалися, опис місця події, тривалість насильства, наявність свідків домашнього насильства

Після заповнення «Блакитної картки – А» особі вручається формуляр «В». Це так званий лист-інструкція, де вказується інформація про подальші дії потерпілої особи та контакти органів, установ  і організацій, куди вона може звернутися. 

В ході першого етапу процедури на працівника поліції, соціального та медичного працівника і працівника освіти покладаються, серед іншого, певні обов’язки, зокрема:

  • надати особі, яка постраждала від домашнього насильства, необхідну допомогу, в тому числі першу допомогу;
  • організувати  негайний доступ до медичної допомоги, якщо цього вимагає стан здоров’я особи, яка постраждала від домашнього насильства;
  • вжити за потреби інших необхідних заходів для захисту життя, здоров’я та майна осіб, які постраждали від домашнього насильства;
  • провести за можливості бесіду з винуватцем домашнього насильства, зокрема щодо перспектив кримінальної відповідальності за фізичне чи психічне насильство над близьким або дитиною;
  • забезпечити особі, яка постраждала від домашнього насильства, залежно від потреб, притулок у цілодобовому закладі для надання допомоги, зокрема, у спеціалізованому центрі підтримки постраждалих від домашнього насильства;

Далі відбувається другий етап процедури «Блакитні картки». Згідно з польським законодавством створюється міждисциплінарна команда або робоча група, яка заповнює формуляри «С» та «D». Міждисциплінарна команда складається з представників організаційних підрозділів соціального захисту населення, міського комітету з вирішення проблем, пов’язаних з алкоголізмом, поліції, освіти, охорони здоров’я, громадських організацій, працівників пробації, а іноді й прокурорів та представників суб’єктів, що діють з питань протидії домашньому насильству. Міждисциплінарна команда може створювати робочі групи. До їх складу входять представники організаційних підрозділів соціального захисту населення, комунального комітету з питань алкоголізму, поліції, освіти та охорони здоров’я, а також можуть входити працівники пробації і спеціалісти у сфері запобігання домашньому насильству.  

«Блакитна картка – С» складається стосовно особи, яка виступає потерпілою від домашнього насильства в сім’ї, і в ній опрацьовується індивідуальний план заходів для допомоги вказаній особі у ситуаціях подальшого насильства.

«Блакитна картка – D» заповнюється стосовно особи, яка  вчиняє насильство в сім’ї, де діагностується ситуація, що склалася в сім’ї, попереджається про відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, обґрунтовується необхідність участі у корекційно-навчальних програмах.

На робочу групу покладається обов’язок не лише розробити індивідуальний план захисту потерпілої особи від домашнього насильства, а й реалізувати його. Наприклад, постраждалу особу за потреби можуть направити до спеціалізованого центру підтримки потерпілих від домашнього насильства. Або ж у випадку агресивної поведінки кривдника працівник поліції може ізолювати його від потерпілої особи. Якщо кривдник має наркотичну чи алкогольну залежність, то йому можуть рекомендувати пройти відповідне лікування. Також особу, яка підозрюється у вчиненні домашнього насильства, можуть направити на консультацію до психіатра, а потерпілу – до лікаря для обстеження та надання медичної допомоги.

Законодавство Польщі встановлює, що закінчення процедури «Блакитні картки» настає у випадках припинення насильства в сім’ї після завершення проведення заходів індивідуального плану допомоги або прийняття рішення про недоцільність подальшого вжиття заходів. Таке рішення приймається міждисциплінарною командою або робочою групою, яка безпосередньо здійснює нагляд над сім’єю, де є ознаки вчинення домашнього насильства. Якщо домашнє насильство не припинилося, то «Блакитні картки» передаються до прокуратури для притягнення кривдника до кримінальної відповідальності. 

Варто зазначити, що законодавство Польщі передбачає лише кримінальну відповідальність за систематичне домашнє насильство. Саме тому і була запроваджена процедура «Блакитні картки», яка носить профілактичний характер та не пов’язана із провадженням у кримінальній справі. Простіше кажучи, за вчинення домашнього насильства вперше особа, яка його вчинила, не буде нести відповідальності, а до неї будуть застосовуватися профілактичні заходи, які спрямовані на попередження подальших випадків домашнього насильства. Проте кожен факт насильства в сім’ї фіксується у так званих «Блакитних картках», які в подальшому є підставою для притягнення кривдника до кримінальної відповідальності.

ОГЛЯД ЗАКОНОПРОЄКТУ №6074

Законопроєктом №6074 пропонується доповнити ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» новим пунктом 5, в якому передбачається віднесення до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству профілактичну роботу в сім’ї за допомогою процедури «Блакитні картки».

Проєктом також пропонується доповнити Закон новою ст. 28 «Профілактична робота в сім’ї, де виявлено факт домашнього насильства шляхом проведення процедури «Блакитні картки», якою власне конкретизується, що таке процедура «Блакитні картки», на кого покладається її виконання, яким шляхом проводиться та у якому випадку вона закінчується.

На перший погляд, цей законопроєкт спрямований на захист сімей, які страждають від домашнього насильства, від його повторного вчинення кривдником шляхом проведення певної профілактичної роботи в такій сім’ї та залучення до такої роботи працівників поліції. Водночас формулювання положень законопроєкту містить багато невідповідностей чинному законодавству, які роблять неефективною запропоновану процедуру «Блакитних карток» на практиці. 

Зокрема:

  • вказано, що процедура «Блакитні картки» проводиться шляхом заповнення формулярів «А», «В», «С» та «D». «Блакитна картка А» заповнюється працівником поліції у разі виявлення насильства. Вона повинна містити всі обставини справи

Однак у випадку виявлення працівниками поліції факту вчинення домашнього насильства складається протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 1732 КУпАП. В цьому протоколі вказуються всі обставини справи, що є аналогічним до вимог формуляра «А». Проте протокол про адміністративне правопорушення є підставою для притягнення кривдника до адміністративної відповідальності. Щодо «Блакитної картки А», то в законопроєкті нічого не сказано про її подальше використання;

  • згідно з законопроєктом формуляр «В» має містити інформацію для потерпілої щодо подальших дій, яку надають працівники поліції. Також зазначено, що «після заповнення постраждалою особою формуляру «В», передачі його працівникові органів Національної поліції України та подання у визначених випадках заяви, слугуватиме підставою для притягнення кривдника до відповідальності». 

Відтак бачимо, що формуляр «В» не містить в собі інформації, яка б могла слугувати підставою для притягнення кривдника до відповідальності за вчинення домашнього насильства. Цей формуляр є так званим листом-інструкцією для особи, яка постраждала;

  • у проєкті Закону бачимо, що формуляр «С» заповнюється щодо особи, яку підозрюють у скоєнні насильства в сім’ї, та складається індивідуальний план заходів допомоги їй;

Однак вище зазначалось, що формуляр «С» має складатися не щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, а щодо особи, яка є потерпілою від такого насильства. Адже процедура «Блакитних карток», а саме індивідуальний план заходів  має бути  спрямований саме для допомоги постраждалій особі. Таке положення суперечить завданням цієї процедури. 

  • також зазначається, що «у формулярі «D» обґрунтовується необхідність участі підозрілого в корекційно-навчальних програмах». 

Проте в українському законодавстві немає такого суб’єкта процесуальних відносин як підозрілий.

  • процедура «Блакитні картки» є профілактичним заходом, виконання якого покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції України

Відповідно до польського досвіду ця процедура здійснюється спільно  поліцією та органами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та іншими. Це повинна бути комплексна робота різних служб, спрямована на допомогу сім’ям, де вчиняється домашнє насильство. У нашому ж випадку пропонується поліції самостійно здійснювати процедуру «Блакитні картки», що значно зменшує її ефективність; 

  • У законопроєкті вказано, що процедура «Блакитні картки» проводиться шляхом заповнення певних формулярів і формування з них особової справи  для кожної сім’ї, де вчиняється домашнє насильство

Однак яким чином заповнення відповідних формулярів допоможе «викорінити насильство в конкретній сім’ї», так і не зрозуміло. Положення проєкту Закону не містять, окрім заповнення формулярів, дієвих заходів щодо попередження та протидії насильству, а також захисту постраждалих сімей. 

ВИСНОВОК

Таким чином,  запропонована проєктом Закону процедура «Блакитні картки» відрізняється від тої, яка на даний момент діє у Польщі. Запропонована законопроєктом процедура «Блакитних карток» спрямована на збирання інформації про сім’ї, де вчиняється домашнє насильство, а також на заповнення формулярів із рекомендаціями стосовно допомоги кривднику (Формуляр «С» заповнюється щодо особи, яку підозрюють у скоєнні насильства в сім’ї, та складається індивідуальний план заходів допомоги їй)

Також прийняття цього законопроєкту можна розцінювати як «крок назад», оскільки він фактично дозволяє державі уникнути обов’язку притягати винних за вчинення домашнього  насильства до відповідальності шляхом проведення так званої роботи по запобіганню вже вчиненого насильства.

Відповідно до рекомендацій ООН у вигляді Модельного законодавства, на яке повинні орієнтуватись держави при підготовці та прийнятті власних законів з вирішення проблеми насильства в сім’ї, національні закони з протидії насильству в сім’ї повинні бути зорієнтовані одночасно на досягнення декількох цілей: 1) захист постраждалих від  насильства; 2) попередження подальшого насильства; 3) покарання осіб, які вчинили насильство.

Враховуючи зазначене, законопроєкт не рекомендується до прийняття, оскільки не передбачає дієвих заходів щодо попередження подальшого насильства в сім’ї та захисту потерпілих осіб. Прийнявши цей проєкт Закону, згадані вище цілі із попередження  домашнього насильства та протидії йому не будуть досягнуті державою. 

Цей матеріал розроблений авторкою для сайту Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”. Зміст цього матеріалу є позицією авторки і не обов’язково відображає позицію Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.