Підсумки науково-практичної конференції "Доказування у справах, пов'язаних із сексуальним насильством" - Jurfem

Підсумки науково-практичної конференції “Доказування у справах, пов’язаних із сексуальним насильством”

Науково-практична конференція “Доказування у справах, пов’язаних з сексуальним насильством” проводилась з 1 по 3 грудня 2021 року Центром ЮрФем:освіта, Аналітичний центр ЮрФем та Центр правових досліджень ґендерної рівності Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”у співпраці із Консультативною місією Європейського Союзу (КМЄС) EUAM Ukraine, Тренінговий центр прокурорів України, Урядова уповноважена з ґендерної політики та Української Асоціації представниць правоохоронних органів

1️⃣ день конференції присвятили темі сексуального насильства у громадських місцях та на робочому місці.
 
📇“Нам вдалося зафіксувати досвід і думки національних експерток, та міжнародних, в тому числі Болгарії, Нідерландів, Фінляндії та Іспанії. Поглянути на проблему крізь оптику судді, прокурорки, науковиці, юристки, поліцейської та антропологині.
 
Розмовляли багато про прогалини і недосконалості законодавства; необхідність ратифікації Стамбульської конвенції та Конвенції МОП 190; про “добровільну згоду”, а ще більше про її відсутність; про те, що підхід до цієї категорії справ має бути гендерно-чутливим: починаючи від комунікації, закінчуючи публічним обвинуваченням, і що велика роль відводиться освіті (ось в Нідерландах медіа вчаться недискримінаційним підходам!). Наскрізним питанням стало питання віктімблеймінгу. Ми однозначно повинні змінити фокус мислення з “Не дай себе зґвалтувати” на “Не ґвалтуй!”, – розповідає модераторка першого дня Вікторія Карпа.
 
Сподіваємось, що розслідування даних справ буде в пріоритеті, а цінності і погляди суспільства оберуть вектор нульової толерантності до сексуального насильства!
 
Дякуємо учасницям панельної дискусії першого дня Людмилі Грицаєнко, Віра Левко, Ірина Гловюк, Тамара Бугаєць та Елена Дашутина, а також міжнародним експерткам Пламенці Марковій (Болгарія), Гізелі Дуттінг (Нідерланди), Елені Агуеро (Іспанія) та Крісті Гранрот (Фінляндія) за досвід та допомогу у напрацюванні механізмів захисту та попередження насильства.
Під час 2️⃣ дня Науково-практичної конференції “Доказування у справах, пов‘язаних із сексуальним насильством” говорили про сексуальне насильство в Інтернеті.
 
📇“2 день роботи конференції був присвячений дослідженню того, наскільки ефективно законодавство захищає постраждалих від сексуального насильства в Інтернеті та чи існують станом на сьогодні механізми притягнення до відповідальності у випадку сексуального насильства в Інтернеті щодо жінок.
 
Також серед питань, відповіді на які намагались запропонувати учасники/учасниці панельної дискусії були наступні: які особливості роботи кіберполіції під час виявлення сексуального насильства в Інтернеті? Які існують глобальні тенденції боротьби з сексуальною експлуатацією в світі? Можливості держави в блокуванні шкідливого контенту в мережі Інтернет, зокрема дитячої порнографії? Який алгоритм дій у випадку, якщо щодо особи вчинено акт сексуального насильства в Інтернеті. Які докази можуть підтверджувати факти такого насильства”, – розповідає модераторка другого дня Катерина Шуневич.
 
Попри обмежені правові можливості щодо доказування фактів насильства в Інтернеті, сподіваємось, що слухачі та слухачки почерпнули для себе корисні дані.
 
Дякуємо учасницям/кам панельної дискусії другого дня Гульсанні Мамедієвій, Денису Клінгу, Ірина Поліщак та Олені Іпатенко, а також доповідачкам Світлана Романцова та Оксані Горпинюк.
3️⃣ день конференції присвятили темі сексуального насильства в умовах конфлікту
 
📇“Нам, як організаторам, було дуже важливо, щоби у панелі щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, (СНПК) брали участь потерпілі. Як показує досвід не лише України, ця категорія сексуального насильства особливо стигматизована. Тому для дійсно якісної, сталої та ґендерно-сенситивної допомоги потерпілим – і жінкам, і чоловікам – важливе їхнє залучення, важливий їхній голос, важлива їхня суб’єктність.
Учасники дискусії – потерпілі, психологи, правозахисники, адвокати, журналісти, фахівці з репарацій – дійшли висновку, що численні хиби у роботі з постраждалими від СНПК і у вимогах до доказування цієї категорії злочинів пов’язані зі пізнім визнанням існування СНПК в окупованому Криму та на Донбасі.
Позитивними сигналами є ініціативи з розробки спеціальних слідчих стратегій щодо СНПК, професійний розвиток психологів задля допомоги потерпілим і початок роботи України над першим інформаційним повідомленням про СНПК для Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. Важливо, щоби на всіх етапах цих процесів, а також у ході розробки та реалізації політики перехідного правосуддя, брали участь потерпілі – від СНПК та інших тяжких порушень прав людини і міжнародних злочинів, вчинених у російсько-українському збройному конфлікті”, – зазначає модераторка третього дня Катерина Бусол.
 
Дякуємо учасницям та учасникам панельної дискусії третього дня Юлії Чистяковій, Анні Мокроусовій, Ігорю Цветковські, Тетяні Катриченко, Вейну Джордашу та Алісі Коваленко за досвід та допомогу у напрацюванні механізмів попередження та боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту.