ПОЗИЦІЯ АСОЦІАЦІЇ ЖІНОК-ЮРИСТОК УКРАЇНИ «ЮРФЕМ» ЩОДО ДИСКРИМІНАЦІЙНИХ РІШЕНЬ ВККСУ

Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» занепокоєна ситуацією, яка склалась навколо допущення до участі у конкурсах на посади суддів.

Справедливість та недискримінація – це принципи, які мають панувати у суспільстві не лише стосовно потенційно вразливих груп, але й стосовно тих, хто, як правило, вважається “привілейованою” групою. У даному випадку мова йде про частину кандидатів/ток на посади суддів.
Якщо ці кандидати недостатньо кваліфіковані чи не відповідають іншим вимогам, щоб чинити судочинство в Україні, то нехай це виявиться під час прозорого конкурсу, але можливість прийняти участь у куонкурсі мають мати всі – згідно із законом та принципами недискримінації.

2 липня 2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі рішення №108/зп-19 оприлюднила на офіційному сайті оголошення про проведення конкурсу на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах для кандидатів на посаду судді. Зокрема, для осіб, які на день подання документів перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

01 серпня 2019 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення № 140/зп-19 про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, визначення загального порядку подання заяви для участі у ньому та умов його проведення (далі по тексту – Рішення №140/зп-19).

Вище зазначені рішення є дискримінаційними та обмежують право певної групи суддів, залежно від їх професійного статусу, брати участь в конкурсі, а саме:

участь у конкурсі, відповідно до рішення №108/зп-19 від 02 липня 2019 року не могли взяти:
– судді п’ятирічний строк повноважень, яких завершився і вони чекають на призначення;
– судді, які перебувають на етапі кваліфікаційного оцінювання
– судді, які виявили намір бути переведеними до іншого суду за результатами кваліфікаційних іспитів у рамках процедури добору

участь у конкурсі, відповідно до рішення № 140/зп-19 від 01 серпня 2019 року не можуть взяти:
– судді п’ятирічний строк повноважень, яких завершився і вони чекають на призначення;
– судді, які перебувають на етапі кваліфікаційного оцінювання
Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а саме статтею 79 передбачено, що: «Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно».

Національне законодавство не містить жодних положень, згідно яких судді, які не обіймають посаду безстроково або строк повноважень яких закінчився, у тому числі які не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу або не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з пунктом 21 розділу XII Закону, але є громадянами України, які відповідно до Конституції України і Закону призначені суддями, займають штатну суддівську посаду в одному з судів України не є суддями у розумінні ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і, відповідно, позбавляються прав, передбачених ст. 79, 82 цього Закону.

Навпаки, чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить жодних обмежень для реалізації свого права щодо участі в конкурсі для вище зазначених суддів. Частина 8 статті 79 вказаного Закону визначає тільки дві умови для участі судді у конкурсі на зайняття іншої вакантної посади судді:
1) виявлення наміру бути переведеними до іншого місцевого суду;
2) наявність результату кваліфікаційного іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України при оголошенні конкурсів від 02 липня 2019 року та 01 серпня 2019 року вийшла за межі своїх повноважень та штучно усунула інших повноправних та визначених Законом можливих учасників конкурсу.

Рішенням Конституційного суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 року передбачено, що судді виконують свої обов’язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус. У вищевказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, які не здійснюють правосуддя, через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів.

Рішення ВККСУ від 02 липня 2019 року та 01 серпня 2019 року є такими, що порушують статтю 8 та статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997р та містять ознаки прямої дискримінації.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проголошує, що користування правами та свободами,має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Аналогічні положення містяться і в Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Так, статтею 1 вищезгаданого Закону, передбачено, що пряма дискримінація – ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

У даному випадку має місце різниця у ставленні ВККСУ до суддів залежно від їх професійного статусу, внаслідок чого судді, строк повноважень яких завершився та судді, які перебувають на етапі кваліфікаційного оцінювання не мають права брати участь в оголошених конкурсах, що призводить до обмеження їхніх прав.

Такий підхід ВККСУ не виправданий законною метою та не є розумно обґрунтованим в результаті чого вище вказана група суддів виявляється в менш вигідному становищі порівняно з іншими.

Рішення ВККСУ від 02 липня 2019 року №108/зп-19 та 01 серпня 2019 року № 140/зп-19 є такими, що обмежують право на доступ до професії через звуження прав судді, зокрема, і через обставини, що не залежать від судді особисто і не обумовлені його поведінкою шляхом втручання, яке здійснено не згідно із законом, не є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, не для запобігання заворушенням чи злочинам, не для захисту здоров’я чи моралі або не для захисту прав і свобод інших осіб, що є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.