Право на аборт як одне з репродуктивних прав жінки: вступ до проблеми - Jurfem

Право на аборт як одне з репродуктивних прав жінки: вступ до проблеми

Цей аналітичний матеріал присвячений проблемі доступу  жінок до права на переривання вагітності. Хоча аборт є поширеним явищем серед суспільства, лише 59% жінок у всьому світі мають доступ до такого права. Інші, 41% жінок, позбавлені можливості отримати доступ до безпечного та законного аборту. Матеріал розкриває поняття аборту, містить нормативно-правове регулювання даного питання, а також розкриває підстави для переривання вагітності, які застосовуються окремими державами.

Вступ

Право на аборт належить до одного з репродуктивних прав жінки та закріплене на законодавчому рівні. Воно захищається численними міжнародними договорами про права людини та іншими нормативно-правовими актами на національному рівні у всьому світі.

На сьогодні аборт є поширеним явищем серед суспільства. Проте, за даними Центру репродуктивного здоров’я (Center for reproductive rights) лише 970 мільйонів жінок, що становить 59% жінок репродуктивного віку, проживають у країнах, які  дозволяють аборти. Інші 41% жінок, тобто 700 мільйонів, живе за  законодавством, згідно якого неможливо отримати доступ до безпечного та законного аборту.

Такі обмеження змушують жінок обходити закон, шукаючи незаконних шляхів для переривання вагітності. Наприклад, BBC news Україна опублікували історію польки, яка завагітніла у 19 років, але народжувати не хотіла. З огляду на політику Польщі в цьому питанні, зробити аборт у своєму місті вона не могла, а тому прийняла рішення – перервати вагітність в Україні, бо дешевше, ніж в інших сусідніх країнах.

Переважна більшість абортів відбувається через небажану ​​вагітність, яка, як правило, є результатом неефективного використання або невикористання контрацептивів. Деякі непередбачувані вагітності є наслідком зґвалтування та інцесту. Інші вагітності стають небажаними після зміни життєвих обставин або через те, що переривання вагітності може мати негативні наслідки для здоров’я та самопочуття жінки.  Таким чином, безпечні аборти завжди будуть потрібні.

Незважаючи на це, у світі ще досі активно триває дискусія щодо морального, релігійного та правового статусу переривання вагітності. В ній виокремлюють дві основні групи: “за вибір” (за право жінок обирати, народжувати дитину чи ні) та “за життя” (за право плоду на життя з моменту зачаття). Кожна група прагне впливати на громадську думку та законодавців, щоб домогтися правової підтримки своєї позиції.

Оскільки на сьогодні немає єдиного чіткого підходу до вирішеня даного питання, то кожна держава має право самостійно вирішити, якої позиції дотримуватись. Але в будь-якому випадку слід добре подумати і зважити всі за і проти, бо як говорив Рональд Рейган: “За легалізацію абортів виступають винятково народжені”. Тому, для того, щоб отримати відповіді на свої питання, читайте далі.

Що розуміють під поняттям “аборт”?

Згідно з визначенням ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), аборт – це спонтанне вигнання або екстракція ембріона/плода масою до 500 г, що відповідає терміну гестації < 22 тижнів. Простіше кажучи, аборт – це переривання вагітності впродовж перших її 22 тижнів.

Гестаційні межі визначають момент, коли переривання вагітності ще допустиме. Такі межі часто встановлюються залежно від законодавчої бази, включаючи обставини, за яких дозволено переривати вагітність. У країнах, що дозволяють переривання вагітності за запитом, найпоширеніший термін вагітності становить 12 тижнів. Однак ці країни часто дозволяють аборти за певних обставин після того, як цей ліміт минув.

Аборт може бути мимовільним (викидень) і медичним, тобто пряме хірургічне чи медикаментозне втручання. Штучний аборт проводиться не тільки у випадку небажання чи неможливості жінки народжувати, але й у ряді медичних показань, що загрожують життю.

Які є підстави для штучного переривання вагітності?

Центр репродуктивних прав (Center for reproductive rights) виділяє такі підстави  для переривання вагітності:

  • Загроза життю жінки;
  • Загроза здоров’ю жінки;
  • Соціальні чи економічні підстави;
  • На запит;
  • Зґвалтування та/ або випадки інцесту;
  • Життєздатність та вроджені вади розвитку плоду.

Загроза життю жінки. Майже 90% країн світу дозволяють аборти, як мінімум, коли життя жінки знаходиться під загрозою. Наприклад, при раку, серцевих захворюваннях,  деяких інфекційних та паразитарних хворобах чи інших захворюваннях, коли жінка потребує медичного лікування, яке може загрожувати виживанню плода, вона має право вимагати доступу до проведення безпечного аборту.

У статті “Безпечний аборт: технічні та політичні вказівки щодо систем охорони здоров’я” (World Health Organization, Safe Abortion: Technical and Policy Guidance for Health Systems 92 (2d ed. 2012) Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнає, що держави повинні широко застосовувати тлумачення загрози для життя жінки, визнаючи, що як медичні, так і соціальні умови можуть становити загрозу для життя. Приклади таких соціальних умов включають випадки, коли вагітність передбачає “зазіхання” на так звану сімейну “честь”, наприклад, коли позашлюбна вагітність може призвести  до фізичного насильства над жінкою або до її смерті. Крім того, ВООЗ підкреслює важливість доступу до абортів без зволікань у випадках, коли вагітність стала небезпечною для життя.

Переважна більшість країн, які дозволяють робити аборти, коли життя жінки знаходиться під загрозою, також дозволяють робити аборти з інших підстав, наприклад, коли вагітність становить ризик для здоров’я жінки, а також у випадках зґвалтування або інцесту.

Загроза здоровю жінки. Законодавство країн, що дозволяють робити аборти за станом здоров’я, стосується, як правило, фізичного здоров’я жінки. Проте, сюди ми також включаємо і загрозу психічному здоров’ю жінки.

Світові медичні стандарти вже давно містять розширене визначення “здоров’я”, яке виходить за межі розуміння останнього лише як фізичного здоров’я, а включає також психічне та соціальне благополуччя. Конституція Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) визначає здоровя як “стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби”.

Також, суди окремих держав дійшли до рішення, в яких визначено, що аборти повинні бути дозволені, якщо вагітність становить ризик для психічного здоров’я жінки. Наприклад, у 2006 р. Конституційний суд Колумбії ухвалив новаторське рішення, яке передбачає визнання права на аборт, коли вагітність становить ризик для фізичного чи психічного здоров’я жінки, а також з кількох інших підстав. Приймаючи це рішення, Суд визнав, що психічне здоров’я захищається як частина права на здоров’я відповідно до внутрішнього та міжнародного права.

Як правило, країни не встановлюють гестаційних обмежень щодо переривання вагітності, коли є загроза життю та здоров’ю жінки. Це відображає реальність того, що протягом всієї вагітності можуть виникати різні ризики для здоров’я, що вимагають медичного втручання.

Соціальні чи економічні підстави. Країни, які дозволяють робити аборти у зв’язку з соціальними чи економічними підставами, як правило, наводять приклади обставин, які мають враховуватися при прийнятті рішень щодо переривання вагітності. 

Наприклад, закон Ісландії (Act on Counselling and Education regarding Sex and Childbirth and on Abortion and Sterilisation Procedures 1975, No. 25/1975) дозволяє аборти, “коли жінка та її найближча сім’я можуть бути не в змозі впоратися з вагітністю та народженням дитини через соціальні обставини, що не залежать від них”. Закон встановлює низку обставин, які слід враховувати при проведенні такої оцінки: скільки часу пройшло від останнього народження дитини, чи  впливає на  економічне становище жінки кількість дітей або погане самопочуття будь-кого в домі, і чи вплине вік жінки та зрілість, зокрема, на її здатність виховувати дитину.

Аборт за запитом. Країни, що дозволяють робити аборти за запитом, загалом дають змогу жінкам і дівчатам приймати рішення щодо продовження або переривання вагітності в межах встановленого гестаційного терміну  (переважно до 12 тижнів вагітності). Для того, аби зробити аборт, жінці не потрібно зазначати будь-яку із вказаних  вище підстав, достатньо лише самого звернення жінки до відповідного закладу з охорони здоров’я. Проте, після закінчення цього 12-ти тижневого терміну, аборти можуть бути дозволені до 22 тижня вагітності тільки  на певних підставах (загроза життю та/або здоров’ю жінки, зґвалтування та випадки інцесту і т.д.)

У 2016 р. Робоча група з питань дискримінації жінок рекомендувала державам “визнати право жінок бути вільними від небажаної вагітності та забезпечити доступ до доступних та ефективних заходів з планування сім’ї. Враховуючи той факт, що в багатьох країнах, де жінки мають право на аборт за запитом, що підтримується доступними та ефективними заходами планування сім’ї, рівень абортів є найнижчим у світі, держави повинні дозволяти жінкам переривати вагітність за запитом протягом першого триместру або пізніше …” (Human Rights Council, Report of the Working Group on the issues of discrimination against women in law and in practice).

Зґвалтування та/або випадки інцесту. Більшість країн у всьому світі дозволяють аборти у випадках зґвалтування та / або інцесту. Проте, у даному випадку існує проблема доступу до аборту, яка пов’язана із тягарем доказування того, що вагітність настала саме через зґвалтування або внаслідок інцесту.

ВООЗ визнає, що ці вимоги можуть призвести до затримок, через які жінка може пропустити законодавчі межі гестації, тим самим перешкоджаючи їм взагалі отримати доступ до абортів. Тому ВООЗ закликає держави забезпечити можливість жінок отримувати оперативний доступ до абортів у випадках зґвалтування або інцесту “на підставі скарги жінки, а не вимагаючи судових доказів або експертизи”.

Важливим щодо цього питання є рішення Європейського суду з прав людини у справі “P. and S. проти Польщі”, в якому Суд притягнув Польщу до відповідальності за неможливість гарантувати доступ до законних послуг з аборту підлітку, яка завагітніла внаслідок зґвалтування. ЄСПЛ визнав, що перешкоджання доступу до законних послуг з переривання вагітності, коли вагітність настає внаслідок зґвалтування, може становити жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.

Життєздатність та вроджені вади розвитку плоду. Аборт дозволений і тоді, коли плід має певні порушення, так звані вроджені вади розвитку (наприклад,  вроджена відсутність певного органу, злиття або зрощення органів, або навіть цілих організмів, наявність тканин, клітин або цілих органів в тих зонах, де їх бути не повинно, та інші).

У справі “KL проти Перу” (K.L. v. Peru, Human Rights Committee, Commc’n No. 1153/2003, U.N. Doc. CCPR/C/85/D/1153/2003 (2005) 17-річні дівчині було відмовлено в аборті і вона повинна була народити дитину з дефектом ембріонального розвитку, що виражається у повній або частковій відсутності великих півкуль головного мозку, кісток черепа і м’яких тканин. Вона повинна була народити дитину і годувати її грудьми протягом чотирьох днів, поки дитина була жива. Комітет з прав людини визначив, що примушення К. Л. дотримувати термін нежиттєздатного плода є порушенням її права на звільнення від жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та її права на приватне життя.

Якими нормативними актами регулюється дане питання?

 Основним міжнародним актом, що встановлює та гарантує дотримання основоположних прав людини, є Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.

Прямого посилання на право жінки самостійно вирішувати питання про переривання вагітності Конвенція не містить, однак ст. 8 гарантує право на повагу до приватного та сімейного життя, що тлумачиться в практиці ЄСПЛ широко та включає в себе право на вирішення питання про народження або ненародження дітей.

Право жінок вільно та відповідально вирішувати питання щодо кількості дітей та проміжків часу між їх народженням і мати доступ до інформації, освіти, а також засобів, які дозволяють їм здійснювати це право, закріплене частиною 1 ст. 6 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року.  Цей акт часто називають “біллем про права жінок“. Його ратифікували 189 держав світу, з них понад 50 – із застереженнями та обмеженнями.

У національному законодавстві питання аборту регламентоване у ч. 6 ст. 281 Цивільного кодексу України й у ст. 50 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Таким чином, питання щодо аборту є досить дискусійним. На даний момент, держави мають право самостійно вирішувати з яких підстав дозволяти проведення аборту, а з яких ні. Проте, ВООЗ закликає держави не обмежувати право жінок на переривання вагітності, а, навпаки, активно забезпечити доступ до якісного та законного аборту.

Залишається з’ясувати одне важливе питання: яким чином заборона чи дозвіл аборту впливають на права жінок

Детальніше про морально-етичні аспекти проведення аборту читайте у наступному аналітичному матеріалі.