Правило 90 днів для українців, які мають статус тимчасово захисту - Jurfem

Правило 90 днів для українців, які мають статус тимчасово захисту

Останнім часом активно обговорюється проблематика завершення 90 днів при перебуванні за кордоном українців, що скористалися процедурою тимчасового захисту, та перспективи подальшого перетину кордону, зокрема з метою тимчасового відвідування домівки.

Як виявилося, більшість правників щиро вважають, що можуть виникати проблеми з перетином кордону після завершення вказаного терміну.

Як говорили завжди мої вчителі: “Читай першоджерело”. Тому, власне кажучи, і з’явилася ця невеличка аналітика.

Основним документом у сфері регулювання питань тимчасово захисту є Директива Ради Європейського Союзу 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, які сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому.

Для цілей цієї Директиви «тимчасовий захист» – процедура виняткового характеру для забезпечення у разі масового або неминучого масового напливу переміщених осіб із третіх країн, які не можуть повернутися до країни свого походження, негайного тимчасового захисту таких осіб, особливо якщо існує ризик того, що система притулку не зможе впоратися із таким напливом без негативних наслідків для свого ефективного функціонування, інтересів відповідних осіб, а також інших осіб, які просять про надання захисту.

Відповідно до ст. 4 Директиви тривалість тимчасового захисту становить один рік, який може бути автоматично продовжений на шестимісячні строки протягом максимум одного року.

Лише в разі закінчення тимчасового захисту застосовуються загальні закони про захист та про іноземців у державах-членах (стаття 20).

4 березня цього року було прийнято Імплементаційне рішення Ради (ЄС) 2022/382, що встановлює наявність масового напливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та запроваджує тимчасовий захист.

Відповідно до його змісту Україна вказана в Додатку II до Регламенту (ЄС) 2018/1806 (2), і на громадян України не поширюється вимога про наявність візи при перетині зовнішніх кордонів держав-членів з метою перебування не більше ніж 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. З огляду на досвід, отриманий після незаконної анексії росією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь у 2014 році, а також після війни на сході України, очікується, що половина українців, які прибувають до Союзу та які користуються безвізовими подорожами з метою короткострокового перебування, приєднаються до членів сім’ї або шукатимуть роботу в Союзі, в той час як інша половина проситиме міжнародного захисту. 

Статтею 11 Директиви визначено випадки, коли держава-член повертає назад особу, яка користується тимчасовим захистом на її території. А саме, якщо така особа залишається на території іншої держави-члена або намагається без дозволу в’їхати на територію іншої держави-члена, вчиняє незаконні дії тощо.

Згідно з п. 13 Імплементаційного рішення держави-члени можуть поширити тимчасовий захист на всіх інших осіб без громадянства або громадян третіх країн, крім України, що проживають на законних підставах в Україні та які не мають змоги повернутись в безпечних та стабільних умовах до своєї країни або регіону походження. До таких осіб можуть належати громадяни третіх країн, які навчались або працювали в Україні на короткостроковій основі на момент настання подій, які призвели до масового напливу переміщених осіб. Такі особи в будь-якому випадку мають бути прийняті Союзом з гуманітарних міркувань без висунення вимог, зокрема, щодо наявності дійсної візи або достатності засобів для існування або щодо дійсних проїзних документів, щоб забезпечити безпечний проїзд з метою повернення до їхньої країни або до регіону походження. 

Більше того, громадяни України, на яких поширюється безвізовий режим, мають право вільно подорожувати в межах Союзу після того, як будуть пропущені на територію на 90-денний період. Таким чином, вони мають змогу обрати державу-член, в якій вони хотіли б реалізувати права, пов’язані із тимчасовим захистом, та приєднатись до своєї сім’ї і друзів з діаспори, що існує сьогодні в межах Союзу. Фактично це сприятиме балансу зусиль між державами-членами, що у свою чергу зменшить тиск на національні системи прийому. У випадку надання державою-членом дозволу на проживання відповідно до Директиви 2001/55/ЄС особа, якій надано тимчасовий захист та яка має при цьому право подорожувати в межах Союзу до 90 днів протягом 180-денного періоду, повинна мати змогу користуватись правами, які випливають із тимчасового захисту, тільки в державі-члені, що видала дозвіл на проживання. Це не має перешкоджати можливості держави-члена в будь-який час вирішувати питання щодо надання дозволу на проживання особам, які отримали тимчасовий захист відповідно до цього Рішення. 

Таким чином, ситуація зрозуміла, позиція європейського співтовариства чітка та недвозначна – правило 90 днів не поширюється на українців, які мають статус тимчасово захисту. Адже це два різні правові режими перебування в Європі. Наразі громадяни України, які виїхали в країни ЄС, мають вибір:  

  • знаходитись в країні перебування на умовах безвізового режиму в межах 90 днів протягом 180-денного періоду; або 
  • подати заяву на тимчасовий захист; або 
  • подати заяву на отримання притулку. 

Кожен вирішує самостійно, якою процедурою скористатись для легального перебування за кордоном під час бойових дій в Україні. Підстави перебування в Європі в статусі тимчасового захисту, отримання притулку чи безвізового режиму різняться і мають різні правила та наслідки. Як висновок, особи, які мають статус тимчасового захисту, мають право пересування в Європі після 90 днів перебування, але за умов дотримання інших правил законодавства країни перебування та європейського співтовариства.

Цей матеріал розроблений авторкою для сайту Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”. Зміст цього матеріалу є позицією авторки і не обов’язково відображає позицію Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.