Про що насправді прийнятий законопроект “про хімічну кастрацію педофілів” – коментує Христина Кіт

Голова Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем” Христина Кіт про новоприйнятий законопроект 6449

Про що саме йдеться в законопроекті

Нещодавно Верховна рада України прийняла законопроект № 6449 «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо впровадження Єдиного реєстру осіб засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітньої чи малолітнього та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та недоторканості малолітнього).

Чи є цей крок правовим вирішенням проблеми, чи лише політичним рішення перед виборами? Схильна до другого варіанту, і ось чому…

Законопроектом, серед іншого, передбачається доповнити Кримінальний кодекс України статтею 59-1 «Примусова хімічна кастрація», а також передбачається створення публічного реєстру осіб, які були засуджені до позбавлення волі відповідно до статей 152, 153, 155, 156 Кримінального кодексу України за зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх.

Примусова хімічна кастрація даним законопроектом розглядається як один із видів покарання, що застосовується в обов’язковому порядку до певної категорії осіб. У той же час статтею 50 Кримінального кодексу України передбачено, що: «покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність».

Також даний законопроект суперечить статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у якій передбачається, що «нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».

Які проблеми вирішує хімічна кастрація

Чи може хімічна кастрація вирішити питання захисту прав дітей, постраждалих від сексуального насильства чи попередити вчинення сексуального насильства цією особою в майбутньому? Очевидно, що ні, адже вчинення сексуального насильства щодо особи часто пов’язане не із сексуальним потягом, а із бажанням завдати шкоди, підпорядкувати та принизити особу тощо.

Які проблеми вирішує відкритий реєстр педофілів

Щодо єдиного реєстру осіб засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітньої чи малолітнього, то в Україні правоохоронними органами ведеться реєстр вчинених злочинів, у тому числі містяться дані щодо кількості злочинів вчинених щодо неповнолітніх, зокрема і пов’язаних із сексуальним насильством. Проте ведення даного реєстру має свої недоліки, адже не вноситься інформація щодо відносин між насильником та потерпілою особою, а також відсутня інформація щодо статі потерпілої особи по окремих злочинах. Адже насправді часто сексуальне насильство, зокрема і зґвалтування чи примушування до вступу в статевий зв’язок, вчиняється не на вулиці і не сторонніми особами, а вчиняється близькими — батьком, вітчимом, братом чи іншим родичем.

Тому обидва заходи є не лише такими, що суперечать національним чи міжнародним підходам щодо покарання і прав людини, але й не вирішують проблем, пов’язаних із виявленням злочинів, розслідуванням та притягнення насильників до відповідальності.

Коментар наданий виданню WOMO.