Репродуктивні права жінок як можливість прийняття рішень без насильства, примусу та дискримінації - Jurfem

Репродуктивні права жінок як можливість прийняття рішень без насильства, примусу та дискримінації

Поняття «репродуктивні права» в законодавстві України

За своїм змістом відповідно до Цивільного кодексу України репродуктивні права є особистими немайновими правами фізичних осіб, що забезпечують їх природнє існування. Разом з тим, у законодавстві до сьогодні не закріплене визначення «репродуктивних прав», а також відсутнє комплексне регулювання у сфері репродуктивних відносин. З одного боку, до цих відносин можемо застосовувати Конституцію України, Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, Наказ МОЗ «Порядок застосування допоміжних технологій в Україні» тощо. Однак жоден з цих актів не оперує поняттям «репродуктивних прав» чи визначає особливості їх здійснення.

Принагідно відзначимо, що ще у лютому 2004 року шляхом реєстрації Проекту Закону про репродуктивні права та гарантії їх здійснення №5105 була спроба на законодавчому рівні запропонувати визначення репродуктивних прав.

Автори законопроекту наголошували на важливому значенні репродуктивного здоров’я у житті людини, та необхідності встановлення єдиного підходу до регулювання та захисту репродуктивних прав людини.

Було також запропоноване визначення «репродуктивних прав» як передбачених законом можливостей людини на здійснення та охорону її репродуктивного здоров’я і вільне прийняття рішень у відношенні народження чи відмови від народження дитини в шлюбі чи поза ним, а також на медико-соціальну, інформаційну і консультативну допомогу в цій сфері.

Однак дана законодавча ідея зазнала невдачі, адже згідно Висновку Головного науково-експертного управління окремі положення законопроекту «.. носять декларативний характер, що не сприятиме належному врегулюванню суспільних відносин у сфері, що розглядається» та в цілому потребують доопрацювання. Очевидно, питання, на врегулювання яких був спрямований законопроект, були не на часі, адже ані альтернативних законопроектів, ані інших законодавчих ініціатив, котрі б визначали ці поняття з точки зору прав людини, не надходили.

Репродуктивні права в міжнародному законодавстві

Стаття 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права закріплює право на здоров’я, частиною якого є право на сексуальне та репродуктивне здоров’я. У Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок також йдеться про те, що право на захист репродуктивної функції є елементом права на охорону здоров’я.

Вперше ж питання репродуктивних прав та репродуктивного здоров’я було висвітлено у Програмі дій на Міжнародній конференції з питань народонаселення та розвитку в 1994 р. Відповідно до п.7.2 Програми під «репродуктивним здоров’ям» пропонується розуміти стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань чи вад у всіх питаннях, що стосуються репродуктивної системи та її функцій та процесів. Відповідно репродуктивне здоров’я розглядається не лише як здатність до народжуваності та відсутність венеричних хвороб, а й також включає в себе свободу вирішувати вступати у статеві зносини, чи ні, питання користування контрацепцією, право бути проінформованими та мати доступ до безпечних, ефективних, доступних та прийнятних методів планування сім’ї на їх вибір, право доступу до відповідних медичних послуг.

 На додаток, право на репродуктивне здоров’я включає в себе можливості для усіх осіб та пар на власний розсуд вирішувати кількість дітей, яку вони бажають народжувати, час народження їхніх дітей або можливість не народжувати взагалі. В цьому контексті слід наголосити саме на важливості гендерного компоненту, адже повне і необмежене право жінок на репродуктивне здоров’я є важливим з точки зору можливості самостійно приймати рішення, які матимуть важливе значення для їх життя та здоров’я.

Згодом у п. 95 Платформи дій що була затверджена за результатами Четвертої Всесвітньої конференції по становищу жінок (Пекін, 4–15 вересня 1995 р.), було зазначено, що репродуктивні права включають в себе:

  • право усіх подружніх пар та окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення відносно кількості своїх дітей, інтервалів між їхнім народженням, часом їх народження та необхідні для цього інформацію і засоби;
  • право на досягнення максимально високого рівня репродуктивного здоров’я;
  • право приймати рішення з питань, що стосуються репродуктивної поведінки в умовах відсутності дискримінації чи примушування до насильства;
  • право на інформацію, доступ до безпечних, ефективних методів планування сім’ї та право доступу до відповідних послуг у сфері охорони здоров’я.

Згідно з Порядком денним сталого розвитку до 2030 року серед прагнень держав виділено забезпечення загального доступу до послуг з охорони репродуктивного здоров’я, в тому числі для планування сім’ї, отримання необхідної інформації та освіти. Разом з тим, є необхідним для держав вживати заходів профілактичного та іншого характеру з тим, аби захистити людей від шкідливих практик, в тому числі гендерного насильства, що включає в себе каліцтво жіночих статевих органів, дитячий та примусовий шлюб, домашнє та сексуальне насильство, включаючи зґвалтування в шлюбі, що порушує право людей на самостійне прийняття рішень з питань, що стосуються їх сексуального та репродуктивного здоров’я, без насильства, примусу та дискримінації.

Сексуальне та репродуктивне здоров’я: в чому різниця?

Відповідно до Загального коментаря № 22 (2016) щодо права на сексуальне та репродуктивне здоров’я Комітету з економічних, соціальних та культурних прав під «сексуальним здоров’ям» слід розуміти «стан фізичного, емоційного, психічного та соціального благополуччя щодо сексуальності», а «репродуктивне здоров’я» стосується  здатності до розмноження та свободи прийняття обґрунтованих, вільних та відповідальних рішень. Репродуктивне здоров’я включає в себе також доступ до інформації, що дозволяє людям приймати вільні та самостійні рішення щодо своєї репродуктивної поведінки. Сексуальне та репродуктивне здоров’я тісно пов’язані між собою.

Що далі?

Репродуктивні права пропонують розглядати також крізь призму громадянських, політичних, економічних, соціальних та культурних прав, які захищені міжнародним законодавством та стандартами прав людини. Ці права включають право на здоров’я, право на життя, право на свободу від катувань та жорстокого поводження та право на конфіденційність. Разом з тим, при реалізації цих прав є важливим гендерна рівність та свобода від дискримінації при здійсненні репродуктивних прав, що зобов’язує держави-члени поважати та забезпечувати здійснення всіх прав жінками та дівчатами на основі рівності.

 Очевидно, оскільки український законодавець досі не запропонував визначення «репродуктивних прав», варіанти їх тлумачення досі залишаються відкритими. Тому у наступних наших матеріалах розглядатимемо окремі питання, котрі підпадають під категорію репродуктивних прав, зокрема право на штучне переривання вагітності, на штучне запліднення, право на контрацепцію, право на сурогатне материнство, право на донорство репродуктивних клітин, право на стерилізацію, право на охорону та захист репродуктивних прав.

Ці питання є важливими сьогодні, з огляду на те, що досі існують загрози для самостійної і повної реалізації жінками своїх репродуктивних прав через дискримінацію, гендерні стереотипи та стигму, які існують щодо жінок.