Роль резолюцій Ради Безпеки ООН у боротьбі з сексуальним насильством під час збройних конфліктів (Частина І) - Jurfem

Роль резолюцій Ради Безпеки ООН у боротьбі з сексуальним насильством під час збройних конфліктів (Частина І)

Анотація. Сексуальне насильство є злочинним діянням, що вчиняється щодо жінок, чоловіків та дітей під час збройних конфліктів. Такі дії можуть бути стратегією досягнення військових цілей та використовуватись ворогом з метою послаблення опору громадян й утримання над ними влади. Враховуючи поширеність сексуального насильства під час збройних конфліктів, воно становить складову інших міжнародних злочинів, таких як воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид.

У цьому аналітичному матеріалі ми розглянемо особливості, значення та роль Резолюцій Ради Безпеки ООН на міжнародному та національному рівнях при боротьбі з сексуальним насильством під час збройних конфліктів.

Складно бачити, що варварські бомбардування міст і селищ, вбивства та випадки сексуального насильства під час збройного конфлікту можливі у ХХІ столітті. Однак, знову такі події стали реальністю – цього разу для багатьох українців та українок внаслідок військової агресії російської федерації проти України. Найбільш вразливими під час воєнного конфлікту, так і після нього, є жінки, про що зазначається в Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» та відповідних Національними планами дій на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000).

Хоча міжнародна спільнота та державні органи наголошують на досягнутих проміжних цілях, які мали б сприяти захисту прав жінок, втім злочини, які вчиняються російськими військовими щодо українських жінок, свідчать про незахищеність жінок від різних форм сексуального насильства під час війни. Резолюція Ради безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» є документом, котрий встановлює міжнародні стандарти захисту постраждалих від сексуального насильства, і мав би сприяти уникненню таких порушень та притягненню винних до відповідальності. 

Сексуальне насильство під час збройного конфлікту як передумова прийняття Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека»

Останні десятиріччя відбувається дуже багато конфліктів і війн, від яких потерпають жінки, особливо, серед мирного населення (Сирія, Судан, Ємен, Україна тощо). У складних ситуаціях, які виникають в час збройних конфліктів, жінки та діти можуть  мати особливі потреби у наданні медичної, соціальної та психологічної допомоги.

Сексуальне насильство під час конфлікту також є доволі поширеним явищем, часто ворог використовує цю тактику для підриву морального духу населення, вчиняючи таке сексуальне насильство публічно, тобто в присутності інших осіб з метою принизити їх та продемонструвати свою «владу». Як наслідок, це посилює почуття сорому та ганьби у потерпілих, а у свідків виникає почуття провини.

Серед проявів сексуального насильства під час збройного конфлікту є:

  • поведінкові розлади, розлад сну, депресія, тривога, емоційний ступор, схильність до суїциду, а серед дітей також поширена «нормалізація» зґвалтування;
  • підрив соціальної стабільності (зруйновані відносини з партнерами та дітьми, розлучення, неприйняття громадою, підвищена ймовірність домашнього насильства);
  • страх сексуального насильства, який стримує рухливість жінок, змушуючи їх відмовитися від економічної діяльності та змушуючи дівчат залишатися вдома (ізолюватися);
  • підрив віри у здатність держави захищати своїх громадян і встановити верховенство права серйозно підривається у випадках, коли винуватці сексуального насильства залишаються безкарними.

Варто зауважити, що жінки непропорційно страждають від військових конфліктів та їх наслідків і водночас непропорційно недопредставлені в процесах прийняття рішень і проведення мирних перемовин.

Враховуючи наведене, Рада Безпеки ООН прийняттям Резолюції 1325 «Жінки, мир, безпека» у 2000 році сформулювала позицію світової спільноти та засвідчила про важливість участі жінок при вирішенні конфліктів, відновленні миру, захисті жінок від ґендерно зумовленого насильства під час конфліктів.

Особливості положень Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека»:
  • Резолюція носить обов’язковий характер та має бути виконана як на міжнародному, так і на національному рівнях;
  • Резолюція спрямовує роботу в напрямку захисту прав жінок у конфліктних та постконфліктних ситуаціях;
  • положення Резолюції повинні виконуватися всіма державами-членами та відповідними суб’єктами, включаючи організації системи ООН та сторони конфлікту;
  • Резолюція не передбачає покарання чи примусових заходів за її невиконання;
  • Резолюція не потребує ратифікації;
  • Резолюція передбачає, що держави-члени ООН мають розробити національні плани дій на виконання цієї резолюції.
Основні положення Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека»

Резолюція Ради Безпеки ООН відзначила негативний вплив збройних конфліктів на жінок. У цій Резолюції наголошується на важливості рівного та повного залучення жінок як активних учасниць процесу забезпечення миру та безпеки.

Пропонуємо до огляду наступні рекомендації Ради Безпеки ООН щодо залучення жінок до вирішення військових конфліктів, а саме:

на національному рівні (виконання забезпечується державами-членами ООН):

  • забезпечення більшої участі жінок на всіх рівнях прийняття рішень у межах національних, регіональних і міжнародних інститутів і механізмів запобігання, регулювання і вирішення конфліктів;
  • розширення добровільної фінансової, технічної і матеріальної підтримки зусиль з підготовки персоналу з урахуванням ґендерних аспектів;
  • включення рекомендацій Резолюції 1325 (2000) до національних програм підготовки військового і цивільного поліцейського персоналу, цивільного персоналу з проведення заходів щодо підтримки миру;
  • при погодженні і здійсненні мирних угод застосовувати підхід, заснований на врахуванні ґендерних аспектів, зокрема:

а) врахування особливих потреб жінок і дівчаток в ході репатріації і переселення, а також в тому, що стосується реабілітації, реінтеграції та постконфліктного відновлення;

б) підтримка заходів, спрямованих на підтримку місцевих мирних ініціатив, запропонованих жінками, і місцевих процесів врегулювання конфліктів і залучення жінок у діяльність усіх механізмів здійснення мирних переговорів;

в) підтримка заходів, що забезпечують захист і повагу прав людини жінок і дівчаток.

на міжнародному рівні (виконання забезпечується міжнародними інституціями, зокрема ООН):

  • Генерального секретаря закликано активізувати участь жінок на високих рівнях у врегулюванні конфліктів і мирних процесах;
  • призначення більше жінок на посади спеціальних представниць та посланниць у миротворчих місіях, польових операціях ООН, особливо серед військових спостерігачів, цивільного, поліцейського персоналу, співробітників з прав людини і гуманітарного персоналу;
  • включення ґендерного компоненту до операції з підтримання миру там, де це доречно, включаючи зусилля, що вживаються відповідними фондами і програмами;
  • надання державам-членам керівних вказівок щодо підготовки та надання їм матеріали, які стосуються захисту, прав і особливих потреб жінок, а також значення залучення жінок до всіх заходів з підтримки миру і миро будівництва;

Попри основні рекомендації Ради Безпеки ООН хочемо звернути увагу на основні положення Резолюції 1325 (2000) в контексті боротьби з сексуальним насильством під час збройних конфліктів:

  • сторони збройного конфлікту повинні вживати заходів для захисту жінок і дівчат від насильства за ґендерною ознакою, зокрема зґвалтування та інших форм сексуального насильства й інших форм насильства під час збройного конфлікту;
  • усі держави відповідають за те, щоб покласти край беззаконню та здійснювати судове переслідування осіб, винних у геноциді, злочинах проти людства та військових злочинах, включаючи злочини, що стосуються сексуального та інших форм насильства щодо жінок та дівчаток, і у зв’язку з цим необхідним є забезпечення того, щоб на ці злочини не поширювалась дія положень про амністію.

Підсумовуючи, варто зауважити, що питання вразливості жінок та дівчат під час збройного конфлікту знайшло своє втілення в Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека», яка носить обов’язковий для держав-членів ООН, що покладає великі надії на ефективність закріплених в ній положень. Такі положення є обов’язковими до виконання, як на міжнародному, так і на національному рівні.

Попри це, важливу роль у реалізації цих положень несе саме національний план дій з виконання положень Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека», який затверджується кожною з держав-членів ООН після ухвалення відповідної резолюції Радою Безпеки ООН. В такому національному плані має бути зосереджено перелік усіх необхідних заходів, спрямованих на повноцінне втілення обов’язкових положень Резолюції.

Про український національний план дій з реалізації Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» та заходи, які ним передбачені, читайте в другій частині матеріалу.

Цей матеріал розроблений авторкою для сайту Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”. Зміст цього матеріалу є позицією авторки і не обов’язково відображає позицію Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.