Самозарадність та життєстійкість у боротьбі за майбутнє - Jurfem

Самозарадність та життєстійкість у боротьбі за майбутнє

В умовах пандемії коронавірусу  ми відточували свою життєстійкість, здатність бути гнучкими, швидко приймати рішення, працювати у різних умовах, які нам на той час здавалися найгіршими з можливих, проводили перевірку цінностей та емпатичності. 

З 24 лютого ми почали проходити тест на самозарадність, здатність брати на себе відповідальність за своє існування, підтримку інших, розвиток країни, взаємодію у команді та зі спільнотою, реагування на виклики й запити суспільства. 

Насправді багато з нас задумувалися та працювали над розвитком цих цінностей та навичок, але в нас ніколи не було так мало часу та настільки стресових умов, щоб зібрати всі свої зусилля й проявити життєстійкість та самозарадність.  

Зазвичай у мене багато питань до своєї життєстійкості та самозарадності, здатності одразу реагувати на виклики: завжди хочеться краще, якісніше та швидше. 

Мій перфекціонізм, бажання зробити все більше й більше, та інколи здатність до самознецінювання не дають можливості перевести подих, побачити, проаналізувати та розповісти про ті важливі справи, які ми робимо разом із моїми чудовими колегами в Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.

Робота в умовах пандемії показала нам, що важливо знати, ким ти є, які твої цінності та візія. Маючи у фокусі уваги відповіді на ці питання – ким ми є? які наші цінності? куди ми рухаємося? – ми можемо бути певними одна в одній, відчувати одна одну та, навіть обираючи різні шляхи, знати, що йдемо до однієї мети. 

Тому свій 2022 рік ми розпочали традиційно із відповідей на ці запитання. Це було 24 січня  – за місяць до того, як росія розпочала повномасштабну війну проти України. 

 У початок повномасштабної війни мені не хотілося вірити, бо ці явища не вкладаються  в голові. Можу сказати, що навіть сьогодні інколи здається, що ти живеш у сні або читаєш книгу про давню історію України, а не сьогодення. 

Січень, 2022 р. Стратегічна сесія ЮрФем

Зранку 24 лютого я вирішила не вмикати та не читати новини, боялася почути, що попередження про вторгнення росії в Україну стане реальністю. О 7 ранку я завжди відкриваю чат нашої команди, й того ранку – 24 лютого – перше, що я прочитала, – повідомлення нашої колеги, яка проживала в Одесі, що розпочалася війна, в Одесу цілили ракетами, а вона з батьками ховається в підвалі. 

Тиск в грудях, бажання кричати через неможливість плакати та страх втратити зв’язок одна з одною. Перші дні ми намагалися збиратися декілька разів на день в зумі, щоб відчувати та бути опорою одна для одної. Було велике бажання відчувати, що ми є одна в одної і у будь-який момент готові відгукнутися на потреби. 

Перші декілька днів кожна з нас намагалася відчути землю під ногами, зрозуміти де і як можемо бути корисними, до чого долучитися та що робити. 

Переглядаючи зараз наші плани роботи, мені не віриться, що нашій команді потрібно було лише декілька днів, щоб перевести подих, згадати, хто ми є, які наші цінності та куди ми хотіли рухатися, щоб почати працювати на повну потужність.

Вже 3 березня ми почали готувати короткі письмові консультації для людей, які тікали від війни, шукали тимчасового захисту чи притулку, думали про переїзд за кордон, втратили документи, не знали, як правильно оформити відрядження чи відпустку тощо. 

За цей час ми підготували більше 80-ти письмових правових консультацій, які розміщували в нас на сайті та в соціальних мережах. До підготовки цих консультацій долучились наші членкині, серед яких як ті, що стали внутрішньо переміщеними особами, так і ті, хто залишилися у своїх областях, близьких до місць ведення активних бойових дій.

6 березня ми почали виходити у прямі ефіри на фейсбуці та розповідати людям, що таке Міжнародний кримінальний суд, чим він відрізняється від Міжнародного суду ООН, які ще є міжнародні судові інстанції та якою може бути їхня роль у захисті українок та українців. 

Надалі ми продовжили серію наших вебінарів у форматі онлайн-консультацій на тему захисту прав тих, хто пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, до проведення яких долучилися юристки/юристи лінії правового консультування ЮрФем:підтримка. 

Мої колежанки часто робили це все паралельно із волонтерською діяльністю у волонтерських штабах, допомагаючи своїй громаді на місцях, тікаючи від війни в інші міста чи приймаючи вимушено переміщених осіб у своїх містах або ж консультуючи та допомагаючи українкам з дітьми за кордоном.

До речі, про життя й роботу юристок в умовах війни Ви можете послухати в нашій серії із 10-ти інтерв’ю “Українські юристки і війна”, які є як у текстовому форматі, так і в форматі подкасту. Ви можете послухати їх, зокрема, на каналі “ЮрФем: інтерв’ю” в Apple podcast. 

Ми розуміли на той час, що важливо повертатися до нашої професійної діяльності та робити для українок та українців те, що на своєму місці може кожна з нас. 

Лише відчуття того, що кожна з нас долучилася до допомоги Україні, допоможе не втратити себе.

Пригадую, у другий тиждень березня я боялася відкрити наш напрацьований на початку року стратегічний план. Боялася не побачити там тих цілей, які зараз актуальні, не побачити там нас сьогоднішніх, а отже, не знати, куди рухатися далі. 

Але мої страхи були безпідставними. Усе, що ми запланували, стало ще більш актуальним і потрібним – лиш потребувало інших інструментів для втілення. 

На початку року ми планували розвивати напрямок стратегічного судочинства у нашій організації та братися за справи, пов’язані із сексуальним домаганням, зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства щодо жінок та гендерною дискримінацією. Ми навіть не здогадувалися, що цей напрям роботи буде ще більш затребуваним в умовах війни.  

Проте до чого ми не були готовими – це працювати із воєнними злочинами та тими, хто пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом.

Наша самозарадність, готовність брати на себе відповідальність та реагувати на виклики все-таки підштовхнула нас швидко запустити роботу нашої лінії правового консультування “ЮрФем:підтримка”. Лінія почала працювати 5 квітня 2022 року.

Уже за декілька днів роботи “ЮрФем:підтримки” ми зібрали навколо нашої ініціативи понад 20 юристів/ток, адвокаток/тів, які готові надавати допомогу тим, хто пережили сексуальне насильство, зокрема пов’язане з конфліктом. 

Багато з нас не працювали зі справами сексуального насильства, пов’язаного із конфліктом (далі – СНПК), воєнними злочинами та злочинами проти людяності. 

У перші дні війни здавалося, що твоє навчання на юридичному факультеті та 15 років роботи зі справами, пов’язаними із насильством, абсолютно не знадобляться зараз в умовах війни, та потрібно вчитися із самого початку. Звичайно, попередні знання та досвід кожної та кожного з нас має велике значення, адже дає нам можливість швидше сприймати, усвідомлювати й засвоювати нову інформацію та знання. 

Мої колеги із центру “ЮрФем:освіта”, розуміючи запит на нові знання, почали організовувати як внутрішні навчання для команди та адвокатів “ЮрФем:підтримки”, так і публічні заходи для всіх, кому цікава тема воєнних злочинів, СНПК, злочинів проти людяності тощо. 

Лише за 4 місяці провели більш ніж 27 спеціалізованих освітніх заходів з тематики злочинів під час війни, зокрема сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. 

Одні з останніх наших публічних лекцій зібрали понад 100 учасників та учасниць, які прагнули вдосконалити свої знання з цієї тематики.

0
місяці
0 +
освітніх заходів
0 +
учасників/учасниць

Звичайно, ми розуміємо, що бути просто адвокатом чи адвокаткою, щоб надавати допомогу тим, хто пережили сексуальне насильство, недостатньо. Необхідно володіти навичками чутливої комунікації, розуміти специфіку справ, особливості роботи з тими, хто пережив насильство. Складно інколи усвідомити, що людина могла мовчати про сексуальне насильство відносно себе роками і всупереч цьому вірити, що справедливість настане, і кривднику це не зійде з рук навіть через 5-10 років. 

Захищати тих, хто пережили сексуальне насильство складно ще й тому, що ти зіштовхуєшся із численними викликами та перешкодами, починаючи інколи від упередженої й стереотипної комунікації та завершуючи відсутністю очевидних для правоохоронних органів доказів таких, як висновки судово-медичних експертів чи встановлена особа кривдника.

Розуміючи виклики, з якими зіштовхується юридична спільнота у захисті прав постраждалих від СНПК, наш Аналітичний центр ЮрФем готує короткі пам’ятки на основі Міжнародного протоколу із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті та Кримінального процесуального кодексу України.

Окрім того, для ефективної роботи юридичної спільноти із темою СНПК, важливим є вивчення практики міжнародних судових інстанцій. Експертки Аналітичного центру ЮрФем зараз готують аналіз 5-ти рішень Міжнародного кримінального суду, які стосуються розгляду судом справ, пов’язаних із СНПК, а також планують проводити  щодо цих рішень дискусії, які Ви зможете послухати у нас на фейсбук сторінці.

Також рекомендую прочитати матеріал про те, яким чином Міжнародний кримінальний суд враховує гендерний аспект при розгляді справ пов’язаних із СНПК. 

Матеріал Аналітичного центру ЮрФем про те, яким чином Міжнародний кримінальний суд враховує гендерний аспект при розгляді справ пов'язаних із СНПК. 

Ми усвідомлюємо необхідність боротьби за відновлення справедливості для тих, хто пережили сексуальне насильство. Для цього ми обєднуємо навколо себе тих, хто готовий працювати разом із нами у цьому напрямку, організовуємо навчання для колег, разом вчимося, обмінюємося досвідом та підтримуємо одна/один одного, щоб забезпечити захист тим, хто до нас звертається. 

Кожного місяця ми отримуємо більше 10-ти звернень з приводу насильства щодо жінок та дискримінації. Радію з того, що попри такий короткий термін роботи нашої лінії правового консультування (а це лиш три місяці), ми вже маємо стільки звернень. Водночас сумую з того, що за цей час ми отримали звернення з приводу сексуального насильства та зґвалтування неповнолітніх дівчат. Деякі з них звертаються до нас неповнолітніми, а є дівчата, які чекали 18-річчя, щоб звернутися за захистом, оскільки батьки їх не підтримали, коли ті були ще дітьми та просили допомоги. 

Це сумна і страшна реальність, знаючи яку усвідомлюєш, скільки ще потрібно працювати, щоб змінити ставлення суспільства, дорослих українців та українок до сексуального насильства щодо жінок та дівчат. З іншого боку, є багато тих, хто готові над цим працювати, і нам потрібно об’єднуватися та разом руйнувати ось це табу та присоромлення тих, хто пережили сексуальне насильство. 

Звичайно, не менш важливою є робота й у напрямку покращення нашого законодавства. 20 червня 2022 року ми разом з іншими жіночими та правозахисними організаціями святкували ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція), адже кожна з нас впродовж 11 років долучилася своєю працею, своїм голосом до її ратифікації. 

Імплементація Стамбульської конвенції, зокрема в умовах воєнного стану, не менш складний шлях. Протидія сексуальному насильству, у тому числі СНПК, а також захист тих, його хто пережили, також є одним із зобов’язань, які взяла на себе Україна. 

Матеріал Аналітичного центру ЮрФем щодо виконання Україною резолюції РБ ООН 1325

Розуміючи це, експертки нашого Аналітичного центру ЮрФем, активно долучаються до аналізу законодавства, до формування пропозицій з метою його вдосконалення у частині реагування та протидії сексуальномуо насильству, у тому числі пов’язаному з конфліктом. 

Працюючи із темою сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, розуміємо важливість координації всіх органів та громадських організацій, тому входимо до складу Міжвідомчої робочої групи з питань протидії сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією росії проти України, та надання допомоги постраждалим. 

Також ми працювали та продовжуємо працювати у робочих групах, які напрацьовують стратегію, плани та заходи щодо відновлення та розбудови України як у воєнний, так і післявоєнний період. Окрім того, наші юристки активно працювали у стратегічних сесіях щодо внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1544-р „Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпека” на період до 2025 року”.  

Зараз в умовах війни зміни відбуваються доволі швидко, інколи важко осягнути те, що вже зроблено, а ще важче осягнути те, що потрібно зробити. Війна навчила жити тут і тепер, думати про те, що ти можеш і повинна зробити сьогодні і трішки наважитися планувати на майбутнє. 

Але що б ми не робили чи що б ми не планували, без людей це неможливо зробити. Люди – це наша основна цінність, без яких все інше немає сенсу. Тому безумовно я вдячна кожній та кожному з Вас, вдячна за Вашу небайдужість, включеність у роботу Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”, за підтримку нас чи то лайком у соціальних мережах, чи фінансову підтримку, чи Вашу готовність поділитися власним досвідом і знаннями. 

Попереду ще багато роботи, але я впевнена, завдяки нашій самозарадності та життєстійкості все буде Україна.