Що означають ґендерні квоти для України

Соломія Калинів, інтернка “ЮрФем” про перспективи введення гендерних квот в українському парламенті

11 липня 2019 року історичний день в Україні – Верховна Рада прийняла Виборчий кодекс, який передбачає введення гендерних квот в Україні на рівні 40%.

Згідно з поправками до кодексу, в кожній п’ятірці партійного виборчого списку повинні бути як жінки, так чоловіки (не менше двох кандидатів кожної статті).

Новий виборчий кодекс запрацює з 2023 року.

Викликами для партій стане відсутність у їхніх лавах достатньої кількості лідерок, необхідність додаткових зусиль для їх залучення і виконання вимоги про гендерну квоту. Але з іншого боку, партії, запроваджуючи гендерні квоти, отримують можливість оновити партійний склад за рахунок залучення професіоналок та активісток (задовольняючи запит виборців на «нові обличчя») та вести партійне будівництво на європейських – більш справедливих і демократичних – засадах.

І це дійсно виклики для партій, адже у парламенті восьмого скликання (2014 – 2019 роки) – 12% жінок: серед 400 парламентаріїв 49 депутаток. Можливо, в Ради, яка перейме повноваження з 2019 року картина буде дещо кращою, але спостереження свідчать, що більшість кандитаток від партій знаходяться під кінець списків. Тому вся надія на виборчий кодекс.

Система санкцій недосконала, оскільки покарань для партій, які не дотримаються квот, ухвалений Радою виборчий кодекс знову не передбачає.

Але якщо у законі про місцеві вибори 2015 року була норма, яка вказувала, що підставою для відмови в реєстрації кандидатів є «порушення встановленого порядку висування кандидатів». Проте ЦВК видала постанову, якою скасувала обов’язковість запровадження гендерних квот, зазначаючи, що «відмова в реєстрації кандидатів у депутати… з підстав недотримання положення Закону щодо представництва осіб однієї статі у виборчих списках … не допускається», то зараз у виборчому кодексі є стаття 347. «Відмова в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати»: за якою ЦВК має відмовляти реєстрації усіх кандидатів висунутих партій, у разі недотримання гендерних квот, тобто формування списків за квотним принципом. В ідеалі ця норма мала б забезпечити квотування, якщо ЦВК відмовлятиме в реєстрації, то в партії не буде іншого варіанту поведінки.

Ця відмова в реєстрації вже є позитивним кроком, але знову таки з’являється місце для маніпуляцій, адже не зрозуміло чому не відмовляють в реєстрації партії, а саме кандидатам, чи не буде це питанням для спорів, особливо роботою для Конституційного Суду України.

Проте, як завжди, без мінусів не обійтись, адже не можна сказати, що якщо квота 40%, то й жінок в Раді буде 40%. Тепер коли ми будемо голосувати за відкритими списками, ми будемо обирати конкретну людину, таким чином не можна прогнозувати, скільки саме жінок буде в Раді.

Для чого нам квоти і який позитив вони принесуть?

Ці квоти повинні забезпечити жіночі конституційні права бути представленими нарівні з чоловіками в парламенті, а також вони не дискримінують жодну стать. Це дуже велика перемога, тому що принаймні видимість жінок буде набагато більша. Завдяки квотам Верховна Рада України краще представлятиме українське суспільство, половину якого становлять жінки.

Квоти існують у понад 55 країнах світу, які варіюються від 30 до 50%. Їх можуть запроваджувати законодавчо, або ж партії добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

Після Другої світової війни у Норвегії суспільство вимагало змін у державі. Хоча вони були дуже консервантивними, однією із змін були гендерні квоти, після чого, приблизно половину парламенту займали жінки. Тому квоти – це дієво, половину світу – жінки, тому треба забезпечити половину місць при владі для жінок; а також жінки дозволяють принести інший погляд, а інший погляд дозволяє створити кращу політику.

Частка жінок в парламенті у Руанда – 61,3% , Болівія – 53,1%, Мексика – 48,2%, Коста-Рика – 45,6%, Нікарагуа –  44,6%, Південна Африка – 42,8% , це країни в яких запроваджено законодавчі гендерні квоти.

У 2018 році великого поступу в цьому питанні досягла Італія, де частка жінок у парламенті зросла до 35,7%. Це сталося завдяки новому виборчому закону 2017 року, за яким у партіях для жінок запровадили квоту у 50% і кожне друге місце у списках, а також 40% за мажоритарною системою.

Будем сподіватись, що застосування ґендерних квот  виявиться тимчасовим заходом для залучення жінок до політичного життя країни, і далі самостійно працюватимуть добровільні партійні квоти, як в Канаді, Австралії, Німеччині, Франції, Великобританії, Іспанії, Швеції. Після якого суспільство зрозуміє, що жінки-політики також вміють якісно керувати країною.