Серія лекцій "Злочини під час війни: міжнародно-правовий та гендерний дискурс" (підсумки) - Jurfem

Серія лекцій “Злочини під час війни: міжнародно-правовий та гендерний дискурс” (підсумки)

Днями завершилась серія лекцій від Центру “ЮрФем: освіта” –  “Злочини під час війни: міжнародно-правовий та гендерний дискурс”.

Серія лекцій складалась з 3 тематичних блоків та 9 лекцій. 

Спікерки: Ґаяне Нуріджанян, Катерина Бусол та Леся Дуда.

Пропонуємо ознайомитись з тезами та акцентами лекцій, які виділили для себе активні слухачки серії.

1 блок

Ґаяне Нуріджанян розповіла про основи міжнародного кримінального права та міжнародні судові механізми правового захисту, а Катерина Бусол провела лекцію «Слідами Лемкіна та Лаутерпахта» (за основу – Нюрнберзький трибунал).

Слухачка Ілаха Гахраманова каже: «Особисто мене дуже цікавило питання, як ставляться спікерки до того, що існує теорія, що міжнародного права немає, адже немає міжнародного універсального судового органу, який міг би покарати державу-порушницю без її згоди. З огляду на це пані Ґаяне, відповіла, що незважачи на те, що міжнародне право має проблеми із аспектом його виконання, воно все ж таки працює у інших сферах, задля якого воно власне і функціонує».

Водночас Світлана Кухарук відзначила: «Серію лекцій розпочала пані Ґаяне Нуріджанян, яка, серед іншого, розповідала про розвиток МКП. Я помітила закономірність у тому, що фактично кожен з етапів пов’язаний із Першою і Другою світовими війнами та трибуналами, а третій період розпочався 1990 року й триває досі, тому мені стало цікаво, чи, на думку пані Ґаяне, є ймовірність, що війна росії проти України стане умовно “четвертим” основним етапом розвитку МКП. Якщо коротко, то відповідь була “так” – війна проти України безумовно вплине на розвиток міжнародного кримінального права».

Щодо лекції від Катерини Бусол Світлана відмітила: «Цікаво було почути те, що юристам в Україні можуть “закидати”, що вони упереджені ситуацією. Але й на це до інформаційного арсеналу додався історично-правовий аргумент, наприклад, Лемкіна та Лаутерпаха, які потерпали від політики Голокосту, але зберегли неупередженість і змогли максимально конструктивно підійти до роботи. “Тому потрібно не боятися “піднімати” цей приклад серед західних колег, коли вони кажуть, що ми не можемо долучатися до чогось, бо ми українці”».

2 блок

Ґаяне Нуріджанян провела три лекцій на такі теми:

🔹«Злочин агресії»
🔹«Що таке «воєнні злочини»?
🔹«Відповідальність за вчинення воєнних злочинів»

За підсумками блоку, Світлана Кухарук зазначає: «Цікаво було почути, що навіть якщо Україна бомбартуватиме військові цілі на території росії, то це вважатиметься здійсненням права на самооборону, важливим є питання пропорційності.

Коли говорили про відшкодування шкоди потерпілим, неочікувано було почути, що, наприклад, якщо дитина була народжена в результаті сексуального насильства, пов‘язаного з конфліктом, то вона є безпосередньою постраждалою, а дитина цієї дитини вважатиметься опосередковано постраждалою і теж матиме право на репарації. Пані Ґаяне розповіла, що це так званий transgenerational harm».

Ілаха Гахраманова для себе відмітила: «Хочеться виділити особливу роль судової практики, про яку розповідає спікера під час лекцій. Наприклад, справа Prosecutor v. Ongwen, в якій Міжнародний кримінальний суд визнав солдата колишнього партизанського угруповання на півночі Уганди винним за всіма 19 пунктами звинувачення у сексуальних і гендерних злочинах (включаючи примусовий шлюб, катування, зґвалтування, рабство, поневолення, примусову вагітність та посягання на особисту гідність). Саме по собі це рішення є прогреснивним, зважаючи на те, що йдеться про звинувачення особи за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом».

3 блок

«Злочин геноциду». Спікерка: Катерина Бусол

Анастасія Купенко ділиться: «За ідеєю Лемкіна геноцид мав би вважатися «верховним злочином». Однак тут важливо памʼятати, що насправді ієрархії міжнародних злочинів не існує. Тому злочин геноциду не стоїть вище, наприклад, за злочини проти людяності».

«Лінгвоцид української мови: право на вбивство». Спікерка: Леся Дуда

Під час цієї лекції Анастасія для себе відмітила: «Лінгвоцид як термін юридично не визначений, однак його розуміють як цілеспрямоване нищення мови як визначальної ознаки етносу, нації. Основними формами лінгвоциду є: заборона мови; зниження її престижності; штучна зміна структури мови; фізичне знищення мовців».

Водночас Світлана Кухарук зазначила: «Шоком стало те, що у 17-18 столітті в українській мові запозиченими з російської були лише 2 (!) слова. А ще про те, що до так званих minority languages (мов меншин) не входить російська. Цей аргумент щодо захисту російської в Україні постійно нав’язують, хоча фактично – minority language перекладається як меншинна, непоширена мова, тобто та, яка не має статусу державної у жодній з країн світу».

«Злочини проти людяності». Спікерка: Катерина Бусол

«На лекції про злочини проти людяності спікерка Катерина Бусол внесла ясність у питання з приводу розмежування злочинів проти людяності та воєнних злочинів. А також відповідаючи на моє питання, чи є різниця між злочинами проти людяності і злочинами проти людства, наголосила, що це різні терміни і в нашому випадку обговорення стосувалося саме злочинів проти людяності,» – каже Ілаха Гахрахманова.