“В’язниця у 20 років – це краще, ніж жити з ним” – кейс сестер Хачатурян

Резонансну справу сестер Хачатурян з Росії коментує інтернка “ЮрФем”, студентка 3 курсу юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Соломія Калинів:

“Право кожного на вільне від насильства життя і заборона всіх видів дискримінації жінок має стати для нашого суспільства внутрішньою сутністю, бо жодне насильство не може бути виправдане.

Домашнє насильство – безумовний злочин, який не повинен залишатися без реакції. У разі, якщо у партнера починають з’являтися ознаки агресивної поведінки по відношенню до свого партнера/партнерки (пасивна агресія, образи, словесні приниження і маніпуляції) слід реагувати на такі дії. Особливістю домашнього насильства є:

  1. його потужність завжди зростає. Тобто якщо починається з психологічного насильства – буде посилюватися, посилюватися і посилюватися, і дійде до фізичного. І фізичне почнеться з поштовху, з ляпаса, потім удар кулаком, потім удар молотком, і закінчиться смертю. Тобто потужність фізичного насильства буде катастрофічно зростати.
  2. Частота випадків домашнього насильства, у разі нереагування, буде збільшуватися. Тобто якщо раніше бив раз на рік, через якийсь час, якщо його/ її не зупинити,буде бити раз на місяць, потім раз на тиждень, потім раз на день, потім три рази на день і так далі.

Убивство, яке вчинили сестри Хачатурян, викликало неабиякий резонанс та дискусію, що ще раз довело, що тема домашнього насильства не до кінця розкрита.

Сестри розповіли, що з 10 років батько їх бив, а з 14 років — домагався. Вони заявили, що фактично були рабинями батька – він забороняв їм ходити в школу, сучасно одягатися, гуляти, користуватися соцмережами, регулярно зазнавали сексуального насильства, але нікому не повідомляли, оскільки їхній батько нібито “домовився, що будь-яку заяву на нього не візьмуть”.

Подруга сестер у коментарі “Медузі” підтвердила цю інформацію. В якості прикладу вона розповіла про поїздку Михайла Хачатуряна в Сочі, куди він брав із собою на той момент 14-річну Ангеліну. На курорті батько нібито примушував дочку займатися з ним оральним сексом.

Багато хто, коментуючи ситуацію з сестрами, вважає, що у них було маса способів, щоб запобігти вбивству. Проте у сестер були спроби звернення в поліцію, але ніхто не реагував, адже правоохоронні органи часто не довіряють неповнолітнім особам. Проте кожна з них жила в страху загрози власному житті. Дівчата в моменти насильства перебували у відносній ізоляції, вони не ходили до школи чи просто на вулицю. Батько щоразу нагадував, що у них заяву на нього не візьмуть. В результаті дівчата перебували в синдромі набутої безпорадності, який супроводжується втратою почуття свободи і контролю, невірою у можливість змін і у власні сили, пригніченісті та страху.

У Росії у 2018 році домашнє насильство було декриміналізованим, а отже не визнається державою злочином.

В Україні у січні 2018 року було прийнято новий Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», а з січня 2019 року набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, а саме стаття 126-1 «Домашнє насильство».

Закон України «Про засади запобігання та протидії домашньому насильству” передбачає наступні заходи захисту від домашнього насильства, які можуть вживатися правоохоронними органами та судом:

1).Терміновий заборонний припис щодо кривдника, який може бути винесений працівником поліції, строком  до 10 діб та може передбачати:

– зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

– заборону входу та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

–  заборонити в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

2). Обмежувальний припис від 1 до 6 місяців – виноситься судом за звернення постраждалої особи чи її представника та може містити:

– заборону перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

– усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

– обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

– заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

– заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

– заборону вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

3). Направлення на проходження спеціальної програми для кривдника від 3 місяців до 1 року.

Домашнє насильство є найбільш яскравим прикладом латентності злочину, але ніколи не варто мовчати. Завжди вчили нас замовчувати, не розказувати, і якщо є якісь проблеми в сім’ї, то нікому про них не зізнаватись. Не мовчіть, розкажіть родичам, знайомим. Мова іде не тільки за жінок, під дію закону підпадають родичі та особи, які разом проживають.

Також для постраждалих від домашнього насилля існує безкоштовна гаряча лінія 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер) з будь-якого телефону по всій території України. Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною.

Якщо ж вам нікуди йти в окремих регіонах є притулки для постраждалих від домашнього насильства, де жінка з дітьми може проживати безкоштовно протягом трьох місяців, готувати документи на розлучення, отримати психологічну та юридичну допомогу.

Окрім того в Україні працюють громадські організації щодо захисту постраждалих від домашнього насильства.

З переліком установ та організацій, які можуть надати допомогу та їх контакти Ви можете знайти у довіднику