Сурогатне материнство: етичні аспекти - Jurfem

Сурогатне материнство: етичні аспекти

У попередніх матеріалах Аналітичного Центру “Юрфем” ми вже аналізували різні аспекти проблеми сурогатного материснтва.

Ви можете прочитати:

Про підходи до регулювання сурогатного материнства в окремих державах; 

Про правові аспекти сурогатного материнства в Україні.

Про основні аргументи та контраргументи щодо доцільності законодавчого дозволу сурогатного материнства.

У сьогоднішньому матеріалі, авторка дає  короткий огляд еволюції філософської думки щодо етичних аспектів сурогатного материнства та розкриває pro et contra аргументи. Погляд через призму концепцій свободи та справедливості дозволяє глибше зрозуміти як природу самого явища, так і багатогранність точок зору щодо нього, які існують у суспільстві. Всі думки викладені у роботі є позицією авторки щодо питання сурогатного материнства.


 

«Сурогатне материнство – виклик моральним засадам суспільства, чи порятунок для безплідних пар?»

Авторка – Олександра Егерт, виконавча директорка Асоціації правників України.

Карантинні обмеження спровокували ситуацію, яка спонукала суспільство більш прискіпливо подивитись на питання сурогатного материнства. Відео, поширене національними та міжнародними ЗМІ, на якому десятки немовлят, народжених сурогатними матерями не могли потрапити до біологічних батьків через закриті кордони, загострило дискусію щодо етичних аспектів сурогатного материнства.

Слово «сурогат» буквально означає «замінник». Отже, «сурогатна мати» – це «замінник матері», жінка, яка за фінансову винагороду, або з інших мотивів погоджується народити дитину для іншої жінки що не може або не бажає народжувати сама. Іншими словами, вона є «замінною» матір’ю і народжує дитину від імені іншої жінки, яку згодом розглядають  «справжньою» (соціально та юридично) матір’ю дитини (Van Niekerk & Van Zyl, 1995).

Існують два типи сурогатного материнства: традиційне та гестаційне. Традиційне сурогатне материнство (його також називають генетичним або частковим) – це коли сурогатна мати штучно запліднюється спермою батька чи донора, завдяки чому вона генетично пов’язана з потомством. Більш свіжою альтернативою є гестаційне сурогатне материнство, це коли ембріон з біологічного матеріалу батьків,  іноді донорів або одного донору, запліднюється in vitro (ЕКЗ) а потім переміщається в матку сурогатної матері (Rodrigues Igreja, 2013).

Наразі в Україні практикується виключно гестаційне сурогатне материнство. Ці норми закріплені в Цивільному та Сімейному кодексах України, Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», та Наказі Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій» від 09 вересня 2013 року за № 787 тощо.

Сурогатне материнство – все частіше використовується для побудови родини і дозволяє людям стати батьками, незважаючи на діагноз безпліддя або іншу біологічну неможливість. Але чи є сурогатне материнство виключно інструментом допомоги бездітним сім’ям, чи це ринок, що приносить суттєві доходи?  Так, за оцінками Global Marketing Insights, у 2025 році світовий ринок сурогатного материнства становитиме $27,5 млрд.

У цій роботі я розгляну етичні аспекти сурогатного материнства поглянувши на це питання через призму суб’єктів та взаємодії між ними. А саме:

Чи жінка, яка є сурогатною матір’ю, продає своє тіло чи допомагає бездітним сім’ям народити дитину? Вона надає послуги і при цьому здійснює емоційновідчужену роботу чи виношування дитини не може бути беземоційним процесом? Якщо ж виношування дитини стає беземоційним процесом, то чи не розмиває це цінності вагітності та материнства в цілому? Чи має сурогатна матір свободу поводитись на власний розсуд виношуючи дитину? Чи жінка, приймаючи рішення стати сурогатною матір’ю, керується виключно власною волею, чи відчуває тиск матеріальних чи інших обставин? Чи сплата за народження дитини робить це послугою, а дитину товаром? Чи несуть біологічні батьки відповідальність до моменту народження дитини і чи можуть вони відмовитись від неї після народження? Важливо зазначити, що в цьому огляді я розглядаю виключно питання договірного оплатного сурогатного материнства.

«Що спільного між сурогатним материнством та проституцією?»

Антон ван Некерн та Лізл Зил у своїй роботі «Етика сурогатного материнства: репродуктивна функція», посилаючись на Марі Варнок та Андреа Дворкін  піднімають питання порівняння сурогатного материнства з проституцією (Van Niekerk & Van Zyl, 1995, p. 345) Автори розглядають аргумент, що в обох випадках пропонується певний сервіс, який не вимагає глибокого емоційного відгуку, та існує факт отримання матеріальної компенсації за надання такого сервісу.  Продовжуючи дискусію, Річард Арнесон у своїй роботі «Меркантизація та комерційне сурогатне материнство» розвиває це питання далі і наводить аргументи що все ж таки договори щодо сурогатного материнства не вимагають від жінки мати якісь почуття, а скоріш вони вимагають поводитись певним чином. Він визнає, що умови договору можуть вимагати від жінки діяти проти своїх почуттів і, таким чином, перетворюють процес виношування та народження дитини на відчужену працю. Але ліберальні суспільства не мають обмежень щодо відчуженої роботи, продовжує Арнесон. (Arneson, 1992) Далі Арнесон розвиває свій аргумент на підтримку сурогатного материнства наступним чином:

 «Я можу погодитись, що деякі договори передбачають принижуючі умови та що людська гідність сурогатної матері може бути знецінена, але це не означає, що подібні договори мають бути заборонені. … Жінка, яка погоджується на договір сурогатного материнства, погоджується на тягар вагітності, але обмеження на її свободу не повинно бути суттєво більшим у випадку сурогатної вагітності, ніж у випадку звичайної вагітності.
Вагітна жінка, незалежна від того, сурогат вона чи ні, повинна утримуватися від вживання алкоголю та інших наркотиків і повинна проходити пренатальні обстеження задля блага дитини. У такому випадку договори про сурогатне материнство можна порівняти з договорами (а) між пожежниками та міською владою, (б) між професійним спортсменом та професійним клубом, або (в) між танцюристом та менеджером чи агенцією»

У свою чергу Елізабер Андерсон у своїй роботі «Чи є жіноча репродуктивна функція товаром?» наводить контраргумент, зазначаючи, що «вагітність не може ставати актом відчуженої роботи». Вона зазначає, що здатність жінки народжувати дітей суттєво відрізняється від інших видів діяльності, і що якщо її сприймати як відчужену роботу, це розмиває цінність емоційної складової вагітності і, як наслідок, материнства (Anderson, 1990). Посилює цей аргумент Фасан Тарзоглу в роботі «Етичні аспекти в практиці сурогатного материнства» зазначаючи, що договори сурогатного материнства ображають жіночу природу, медикалізують жіноче тіло і принижують жіночу гідність жіночу гідність(Terzioglu & Turk, n.d.)

Майкл Сандел у своїй книжці «Справедливість. Як правильно чинити»  наводить аргументи на підтримку договорів сурогатного материнства через призму двох теорій справедливості: лібертаріанської та утилітаризму(Sandel, 2007).  Лібертаріанський підхід полягає в тому, що сторони договору вільно і на власний розсуд приймають рішення його підписувати. Повага до свободи вибору осіб, що підписали договір, – це центральна ідея цієї теорії. Як зазначалось вище, цей аргумент використовував Арнесон у своїй аргументації щодо підтримки сурогатного материнства.

Контраргументами щодо свободи сторін у прийнятті рішення щодо підписання договору про сурогатне материнство є мотивація сторін, а саме сурогатної матері. Вразливий соціально-економічний стан більшості сурогатних матерів наштовхує на висновки, що вони через фінансову скруту мають значні матеріальні стимули та мотиви до заключення договорів(Krause & Boldt, n.d.), що звісно створює обмеження у питанні свободи прийняття рішення.

З точки зору утилітаризму, договір на сурогатне материнство є справедливим, оскільки і сурогатна мати, і батьки дитини отримують певну вигоду. І якщо обидві сторони погодились на угоду добровільно і угода не  порушує добробуту однієї зі сторін, то  ці взаємовідносини є справедливими.

Контраргументом і викликом для цього підходу є те, чи дійсно обидві сторони отримують вигоду з огляду на можливу обмежену поінформованість сурогатної матері щодо емоційної сторони процесу сурогатного материнства. Чи може сурогатна матір насправді передбачити, як вона почуватиметься, коли прийде час відмовитись від дитини? Якщо ні, то чи можна тоді стверджувати, що її первісна згода була обумовлена потребою у грошах та відсутністю адекватних знань про весь процес (Sandel, 2007).

Також існують питання щодо дитини, народженої за допомогою сурогатного материнства .  Так, опоненти стверджують, що договори сурогатного материнства роблять з дитини продукт, який може купуватись та продаватись (Terzioglu & Turk, n.d.).  Але такий підхід деградує поняття людської гідності та материнської прив’язаності.  Це знаходить підтвердження у судженнях Андерсон, яка заявляє, що “беручи участь в передачі дітей за гроші, усі сторони договору щодо сурогатного материнства  підривають норми батьківської любові” (Anderson, 1990)

Окремо слід зазначити, що існує питання чи хоче дитина бути народженою шляхом сурогатного материнства. Враховуючи те, що існують достатні сумніви щодо того, чи сурогатна матір приймає рішення усвідомлено і добровільно, то очікувати згоди від немовляти неможливо. Ненароджена дитина не має дієздатності і не має можливості від свого імені здійснювати волевиявлення. Тож дитина втрачає автономію (Terzioglu & Turk, n.d.)

Що ж стосується біологічних батьків, то гостро постає питання відповідальності. Відповідальність та прив’язаність це речі, які потребують часу. Біологічні батьки мають взяти на себе відповідальність за дитину до моменту її повноліття. Проте, на жаль, в деяких випадках вони до цього не готові і відмовляються від неї після її народження. Безумовна любов не може бути передбачена договором. Більш того, договірні аспекти сурогатного материнства можуть створювати несприятливий фон для виникнення цього почуття.

Тож що ж таке сурогатне материнство? Це допомога бездітним сім’ям, чи практика, яка деградує суспільні моральні засади? Як видно з аргументів наведених вище, однозначної відповіді не існує.

В Україні, на сьогоднішній день, нормативне регулювання сурогатного материнства має суттєві прогалини. І деякі учасники дискусії, викликаної скандалом з немовлятами, про яку згадувалось на початку, пропонують заборонити таку практику в нашій країні.

Але чи вирішить це проблему? На мою думку – ні, це радше перенесе її у тінь і тільки посилить усі ті труднощі, що існують сьогодні.

Про що ж варто подумати законодавцю.  Перш за все, треба впорядкувати питання обізнаності усіх сторін процесу з усіма формальними, юридичними і, що дуже важливо, психологічними аспектами. Питанню відповідальності біологічних батьків за майбутнє дитини має бути приділена особлива увага. Сурогатні матері у прийнятті рішень мають усвідомлено ставитись до процесу і законодавець має створити умови для цього.

Бібліографія.

  • Anderson, E. S. (1990). Is Women ’ s Labor a Commodity. Wiley Stable, 19(1), 71–92.
  • Arneson, R. J. (1992). Commodification and Commerical Surrogacy. Philosophy & Public Affairs, 21(2), 132–164.
  • Krause, F., & Boldt, J. (n.d.). Care in Healthcare Reflections on Theory and Practice.
  • Rodrigues Igreja, A. R. (2013). Surogacy: challenges and ambiguities. Journal of Chemical Information and Modeling, 53(9), 1689–1699. https://doi.org/10.1017/CBO9781107415324.004
  • Sandel, M. J. (2007). Justice. What’s the right things to do?
  • Surrogacy Market Share Report (2018). Global Market Insights,Inc. URL: https://www.gminsights.com/industry-analysis/surrogacy-market
  • Terzioglu, F., & Turk, R. (n.d.). Ethical issues in the surrogate maternity practice. 98–108.
  • Van Niekerk, A., & Van Zyl, L. (1995). The ethics of surrogacy: Women’s reproductive labour. Journal of Medical Ethics, 21(6), 345–349. https://doi.org/10.1136/jme.21.6.345

Матеріал підготовлений Аналітичним центром “ЮрФем”

Читайте такожГендерні аспекти відпусток по догляду за дитиною, якщо мати працює адвокаткою чи нотаріусом 

Захист від насильства і сексуальних домагань: чи передбачені механізми у законодавстві про працю?

Гендерні аспекти оплати праці

Дистанційна робота vs Coronavirus

Чому українській судовій, правоохоронній та юридичній спільноті необхідна Стамбульська конвенція?