Сурогатне материнство: що маємо в Україні сьогодні? - Jurfem

Сурогатне материнство: що маємо в Україні сьогодні?

Порядок та оформлення процедури сурогатного материнства в Україні

Перший матеріал Аналітичного центру ЮрФем про сурогатне материнство читайте тут.

Впродовж останніх місяців, навколо питання сурогатного материнства в Україні, точаться гострі дискусії. Церква, громадські організації та правозахисники наводять різні аргументи щодо заборони чи дозволу жінкам бути сурогатними матерями. Як правило, ці дискусії рідко торкаються правової площини, порядку правового регулювання в Україні сурогатного материнства та порядку оформлення процедури сурогатного материнства. 

Тож ми намагалися розібратися у тому, що говорить законодавство та судова практика, а також яка юридична процедура оформлення сурогатного материнства в Україні. 

Сурогатне материнство відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2013 № 787 визначено як одна з допоміжних репродуктивних технологій, що дозволяє подружжю стати біологічними батьками своєї дитини при наявності у одного них вроджених або ж набутих недуг, що викликають безпліддя. 

У Рішенні Апеляційного суду Харківської області у справі № 645/9412/14-ц від 25 червня 2015 р. зазначається, що послуги з сурогатного материнства мають основою договірну цивільно-правову природу, а за своїм змістом є видом репродуктивних технологій, коли окремі або всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом генетичної матері: «за загальним визначенням сурогатне материнство – це процес штучного запліднення, виношування й народження дитини жінкою (сурогатною матір’ю) з метою передачі дитини названим батькам згідно з договором за винагороду або без неї. Сурогатна мати – це жінка, яка добровільно згодилася завагітніти з метою виносити та народити генетично чужу їй дитину, що буде віддана на виховання іншим особам – біологічним батькам.

 Сурогатне материнство проводиться в рамках програми екстракорпорального запліднення. Його особливістю є те, що ембріон, отриманий від генетичних батьків, переноситься в порожнину матки до іншої жінки. В Україні сурогатне материнство не заборонено законом: ч. 7 ст. 281 ЦК України передбачає, що повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством; у ч.1 ст. 290 ЦК України зазначено, що повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. 

Основні аспекти та нормативне регулювання

Відсутній єдиний законодавчий акт, який би комплексно регулював відносини з надання послуг сурогатного материнства в Україні.  Законодавчими актами у сфері сурогатного материнства є Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2013 № 787.

Стаття 123 Сімейного кодексу визначає, що батьками дитини, народженої від сурогатної матері, є подружжя, оскільки для запліднення використовувався їхній біологічний матеріал. Отже, виключно зареєстроване у встановленому законом порядку подружжя може брати участь у відносинах сурогатного материнства. Окремі особи (чоловік або жінка) чи пари, які проживають у цивільному шлюбі, позбавлені цієї можливості. У ч.2 ст.139 СК України встановлено заборону на оспорювання материнства у випадках, якщо було здійснено процедуру перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій. 

В Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»  передбачено, що застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці (стаття 48).

У Наказі МОЗ «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» (Далі – Порядок) детально прописана дозволена процедура реалізації сурогатного материнства та її юридичні аспекти. Обов’язковими умовами, за яких можливе виникнення відносин сурогатного материнства є:

  • подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється СМ, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною;
  • сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною.

Хто може цим скористатись?

Суб’єктами цивільних правовідносин з сурогатного материнства є: 

  1. замовник – подружня пара. За репродуктивною допомогою можуть звертатися сімейні пари, яких визнали безплідними. Це можуть бути як громадяни України, так і іноземці, але обов’язкова умова – це мусять бути чоловік і жінка, які перебувають у шлюбі
  2. сурогатна матір – жінка, яка бере на себе обов’язок пройти процедуру екстракорпорального запліднення. Сурогатною матір’ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері, а також за відсутності медичних протипоказань (п. 6.4. Порядку). Дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо). Цікаво, що заміжня сурогатна мати має подати документально оформлену згоду свого чоловіка на участь у програмі.
  3. медичний заклад, акредитований МОЗ для проведення таких процедур. Відповідно до Наказу суб’єктами правовідносин можуть бути лише ті закладах охорони здоров’я, що мають ліцензію на впровадження господарської діяльності з медичної практики, відповідне оснащення та обладнання, вимоги до якого встановлені Порядком.

Відповідно до статті 123 Сімейного кодексу України сурогатна мати не набуває батьківських прав щодо дитини. Таким чином, сурогатна матір не може відмовитися передати дитину, якщо вона змінить свою думку після народження дитини. Якщо у договорі є санкції за порушення, сурогатна мати також може бути притягнута до цивільної відповідальності. 

Як оформляється процедура проведення сурогатного материнства?

Принцип невтручання у сферу батьківства дозволяє особам на власний розсуд визначати момент, коли ставати батьками і, враховуючи можливі проблеми з репродуктивним здоров’ям і технологічним прогресом в галузі медицини, – яким чином ставати батьками. Принцип свободи договору дозволяє особам укладати правочини для реалізації власних прав і інтересів. Якщо такий договір не передбачений актами цивільного законодавства, він має відповідати загальним засадам цивільного законодавства. Принцип свободи підприємницької діяльності надає можливості спеціалізованим медичним установам надавати послуги із сурогатного материнства з метою отримання прибутку.

Сурогатна матір та біологічні батьки майбутньої дитини укладають договір про виношування дитини. Це – основний документ, що визначає права і обов’язки біологічних батьків та сурогатної матері, враховуючи вимоги та побажання як подружжя, так і сурогатної матері.

У договорі можуть бути врегульовані різні аспекти: як медичні права, коли чітко прописується, які медичні огляди здійснюються, яка медична підтримка та в якому обсязі надаватиметься під час вагітності жінки тощо; так і економічні права, які стосуються винагороди сурогатної матері, фінансових витрат, пов’язаних із виношуванням та народженням дитини. У деяких випадках може обумовлюватися додаткова щомісячна винагорода.

Також у ньому зазначаються обов’язки сурогатної матері щодо виконання всіх рекомендацій лікаря, її місце проживання, термін, протягом якого вона має передати дитину генетичним батькам, дії сторін у разі народження дитини з генетичними захворюваннями, вродженими вадами, а також у разі багатоплідності.

Біологічні батьки-замовники згідно цим договором зобов’язуються прийняти дитину та компенсувати фінансові витрати сурогатної матері, а також, якщо це передбачено договором, виплати винагороду.

Також договором про надання послуг зі сурогатного материнства можуть бути визначені інші права та обов’язки, які не суперечать законодавству України.

У разі, якщо сурогатна мати перебуває у шлюбі, згода чоловіка (письмова та нотаріально завірена) на цю процедуру є обов’язковою для підписання договору між нею і генетичними батьками..

Лише після підписання договору між сурогатною матір’ю та біологічними батьками можуть відбутися наступні медичні процедури у медичному закладі, акредитованому МОЗ. Подружжя та потенційна сурогатна матір для отримання такої медичної процедури у відповідний медичний заклад подають  документи.

Перелік документів, необхідних для проведення програми сурогатного материнства,  які повинна подати сурогатна матері:

  • заява сурогатної матері на ім’я керівника закладу охорони здоров’я;
  • копія паспорта сурогатної матері;
  • копія свідоцтва про шлюб або про розлучення сурогатної матері (крім одиноких жінок);
  • копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
  • згода чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі сурогатного материнства (крім одиноких жінок).

Перелік документів, необхідних для проведення програми сурогатного материнства, які повинно подати подружжя,  в інтересах якого здійснюється сурогатне материнство:

  • заява пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій на ім’я керівника закладу охорони здоров’я;;
  • копії паспортів;
  • копія свідоцтва про шлюб;
  • нотаріально засвідчена копія письмового спільного договору між сурогатною матір’ю та жінкою (чоловіком) або подружжям.

РЕКОМЕНДАЦІЯ: Є важливим розроблення органами центральної влади типового договору з надання послуг сурогатного материнства з метою врахування прав та законних інтересів учасників правовідносин сурогатного материнства та передбачення на законодавчому рівні необхідності нотаріального посвідчення такого договору.

Оформлення батьківства після народження дитини за даною процедурою:

Після народження дитини сурогатною матір’ю державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на це виношування.

Подружжя, одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини сурогатною матір’ю, подає заяву про згоду сурогатної матері на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має нотаріально засвідчитися, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом. 

У графі «Для відміток» актового запису про народження робиться такий запис: «Матір’ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім’я, по батькові)». Окрім того, зазначається найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата, а також за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини (п. 11 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5).

Запис про сурогатну матір робиться саме у актовому записі, натомість у свідоцтві про народження цієї відмітки немає. У свідоцтві про народження зазначаються відомості виключно про біологічних батьків. Такий підхід застосовується з метою збереження таємниці народження за допомогою методу сурогатного материнства.

Таким чином, зважаючи на фрагментарне регулювання відносин сурогатного материнства у декількох нормативно-правових актах, у випадках, якщо держава підтримує шлях легітимації сурогатного материнства, є необхідність у розробці законодавчого акта, який би пропонував визначення поняття «сурогатне материнство», «генетичні батьки», «сурогатна матір» умови, за яких метод сурогатного материнства є допустимим; врегульовував права і обов’язки сторін договору сурогатного материнства; визначав істотні умови такого договору; передбачав відповідальність та компенсаційні механізми для сторін договору.

Матеріал підготовлений Аналітичним центром “ЮрФем”

Читайте також:

Гендерні аспекти відпусток по догляду за дитиною, якщо мати працює адвокаткою чи нотаріусом 

Захист від насильства і сексуальних домагань: чи передбачені механізми у законодавстві про працю?

Гендерні аспекти оплати праці

Дистанційна робота vs Coronavirus

Чому українській судовій, правоохоронній та юридичній спільноті необхідна Стамбульська конвенція?