Систематичність при домашньому насильстві: проблеми практики - Jurfem

Систематичність при домашньому насильстві: проблеми практики

Резюме: 

Традиційно в України з 25 листопада по 10 грудня триває щорічна міжнародна акція «16 днів проти насильства», яка покликана звернути увагу суспільства на проблеми, які пов’язані з домашнім насильством та насильством за ознакою статі, а також необхідністю утвердження рівних прав та можливостей чоловіків та жінок у всіх сферах державної політики України.  В межах цієї акції, Асоціація жінок-юристок України «Юрфем» вирішила підготувати матеріал, який стосується проблематики застосування статті 126-1 Кримінального кодексу України – «Домашнє насильство», яка була імплементована в українське законодавство задля криміналізації поняття «насильства в сім’ї» та на виконання Конвенції ради Європи про запобіганню насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цим явищем.

Статтею 126-1 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за вчинення  «домашнього насильства», яке полягає в умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Як вбачається, однією з обов’язкових ознак для кваліфікацій дій за статтею 126-1 Кодексу є систематичність. Однак, стаття 126-1 Кримінального кодексу України не містить примітки, яка б надавала роз’яснення щодо словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства», що призводить до того, що при застосуванні цієї норми виникають різного роду питання щодо кваліфікації діяння за ст.126-1 КК України в контексті «систематичності».

Зокрема, виникають такі питання при застосуванні статті 126-1 Кримінального кодексу України:

  • скільки випадків насильства повинно бути зафіксовано для стверджування про систематичне домашнє насильство в контексті статті 126-1 Кодексу ?
  • в який спосіб повинні бути зафіксовані випадки насильства для визначення діяння як систематичного ?
  • в який проміжок часу такі випадки насильства повинні бути вчинені для кваліфікації діяння як систематичного домашнього насильства ?
  • чи враховуються наступні випадки насильства, які мали місце після події кримінального правопорушення, відомості про яке внесені в ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кодексу ?
  • чи враховуються попередні випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності за частину заподіяних актів насильства для врахування в контексті «систематичності» для кваліфікації діяння за статтею 126-1 Кодексу ?

Зважаючи на проблематику розуміння «систематичності» як ознаки домашнього насильства в розумінні статті 126-1 Кодексу – Верховний Суд в одній із своїх постанов сформував правовий висновок, який дозволив надати тлумачення поняттю «систематичність» в контексті цієї статті.

Зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 583/3295/19 суд звернув увагу на наступне: «словосполучення “систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства” описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази».

Тому, для настання кримінальної відповідальності за статтею 126-1 Кримінального Кодексу України необхідно три задукоментованих випадки насильства, незалежно від того, в якій спосіб закріплено факти вчинення домашнього насильства.

Можна стверджувати, що навіть притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства два рази та вчинення після цього повторного випадку насильства дає підстави для кваліфікації діяння за статтею 126-1 Кодексу. Однак у цьому випадку головною умовою для відкриття кримінального провадження за статтею 126-1 Кодексу є той факт, що особу не має бути притягнуто за останній випадок до жодної відповідальності.

Однак, незважаючи на сформовану правову позицію Верховного Суду, в якій надано в певній мірі роз’яснення щодо практичного застосування статті 126-1 Кодексу – надалі в судовій практиці виникають труднощі щодо кваліфікації діяння як «систематичного» у зв’язку з існуючою прогалиною пов’язаною з відсутністю офіційно закріпленого законодавчого тлумачення.

Зокрема, у справі № 552/2540/20 було встановлено, що особа 09 лютого 2020 року завдав своїй дружині декілька ударів в різні ділянки тіла, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, що підтверджено висновком експерта. Окрім того, 24 квітня 2020 року на особу складено два протоколи про вчинення домашнього насильства, передбаченого ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення з підстав вчинення щодо дружини психологічного насильства та нанесення останній тілесних ушкоджень.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасував вирок суду першої інстанції та на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України провадження стосовно обвинуваченого за ст. 126-1 КК України закрив у зв`язку з відсутністю в його діях складу систематичності як обов’язкової ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України.

Зокрема, суд виходив з того, що «…вчинення домашнього насильства 09.02.2020 не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1КК України, через відсутність такої обов`язкової ознаки об`єктивної сторони злочину, як систематичність вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя».  Крім того у вироку суд першої інстанції послався на протоколи за фактом вчинення, щодо своєї дружини ОСОБА_2 дій психологічного насильства, як на факт встановлення вини обвинуваченого у інкримінованому йому злочину.

Проте, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, дані протоколи складені значно пізніше події, яку покладено в основу вироку і ставиться у вину обвинуваченому ОСОБА_1».

Як вбачається, в наведеній справі суд апеляційної інстанції не взяв до уваги акти насильства, які мали місце після події кримінального правопорушення, яка була вже кваліфікована працівниками правоохоронних органів за статтею 126-1 Кодексу, оскільки останні випадки насильства не утворюють систематичність в контексті цієї статті.

Вважаю, що домашнє насильство, яке криміналізовано статтею 126-1 Кодексу, є триваючим кримінальним правопорушенням, оскільки розпочинається одним актом насильства, який надалі продовжується, винний перебуває в злочинному стані безперервно, а потерпілій в сукупності заподіюється шкода за всі епізоди насильства, як єдиного кримінального правопорушення. Тому, зафіксовані випадки насильства навіть після відкриття кримінального провадження за статтею 126-1 Кодексу теж повинні враховуватись, оскільки утворюють один склад кримінального правопорушення, передбачений цією нормою статті.

У справі № 583/3295/19 суд апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України скасував у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 417 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

За доводами суду, за епізоди, які мали місце 02.06.2019, 04.06.2019, 06.06.2019, 24.06.2019, 13.07.2019, 14.07.2019, 15.07.2019, 22.07.2019 ОСОБА_2 раніше притягнутий до адміністративної відповідальності, окрім епізоду, який мав місце від 21.10.2019 року. Таким чином, в основу обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 126-1 КК покладені ті ж самі факти (однакове домашнє насильство, окрім епізоду від 21.10.2019), які стали підставами і для застосовування адміністративних стягнень, що у свою чергу вказує на те, що ОСОБА_2 вдруге притягається до юридичної відповідальності за одні й ті ж правопорушення.

Водночас суд касаційної інстанції скасував у цій справі ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав того, за фактом домашнього насильства 21.10.2019 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався, його систематичні дії призвели до психологічних страждань ОСОБА_3, а тому наявні підстави призначити розгляд справі в суді апеляційної інстанції.

Відтак при застосуванні статті 126-1 Кодексу виникають проблемні питання, які стосуються, зокрема того, чи можна для кваліфікації діяння як систематичного відносити події, за які особа вже понесла відповідальність. З такими правовими колізіями зіштовхуються як працівники правоохоронних органів при кваліфікації події кримінального правопорушення, так і суди при вирішення питання щодо наявності складу злочину, передбаченого статтею 126-1 Кодексу в контексті систематичності.

Натомість у справі № 662/824/20 суд вказав на те, що систематичним вчиненням фізичного, психологічного або економічного насильства в контексті ст. 126-1 КК України, слід розуміти, якщо особа вчиняє насильства два рази, за кожне з них не була притягнута до відповідальності, але була притягнута один раз до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

Наведена справа показує, що існує проблема вирішити кількісний критерій для вирішення питання, чи підпадає вчинене діяння ознаці систематичності в контексті статті 126-1 Кодексу. Тому, для усунення таких прогалин та формування єдиної практики застосування статті 126-1 Кодексу існує потреба доповнити статтю приміткою, в якій надати тлумачення поняттю «систематичності», яке виступає обов’язковою умовою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за наведеною статтею Кодексу. Зокрема, розтлумачити за яких умов виникає систематичність, яка кількість актів насильства має бути зафіксована, які обставини мають настати для стверджування про систематичність дій, в який проміжок часу повинні бути вчинені акти насильства для настання систематичного діяння тощо.

Варто зауважити, що відсутність єдиного підходу до розуміння поняття «систематичності» домашнього насильства призводить до неефективного застосування  статті 126-1 Кодексу, яка була спеціально розроблена для криміналізації домашнього насильства, яке має ознаки повторюваності, складається з окремих епізодів, але в своїй сукупності є одним триваючим кримінальним правопорушенням.

Висновки:

висвітлена в матеріалі проблема розуміння поняття «систематичності» як кваліфікуючої ознаки домашнього насильства, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України, потребує правової регламентації шляхом доповнення цієї норми окремою приміткою, в якій буде роз’яснено, що розуміти під «систематичністю» домашнього насильства. В свою чергу, це буде мати позитивний вплив на правильність кваліфікації кримінального правопорушення на стадії внесення відомостей в ЄРДР, ухвалення судових рішень з дотримання норм закону України про кримінальну відповідальність, формування сталої та єдиної судової практики в контексті застосування статті 126-1 Кодексу.