Трудові права військовослужбовців та учасників тероборони - Jurfem

Трудові права військовослужбовців та учасників тероборони

Військова служба – це державна служба особливого характеру, що пов’язана із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. 

Та варто пам’ятати, що дія КЗпП не поширюється на несення військовослужбовцями військової служби. Водночас у випадку увільнення від іншої роботи для вступу на військову службу за ними зберігається попереднє місце роботи, посада і середній заробіток, а також відпускні. У випадку, коли до військової служби особа була безробітною, то на період військової служби виплата допомоги по безробіттю припиняється. 

На всіх учасників тероборони громад під час їхньої участі в заходах з підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

До основних прав та трудових гарантій військовослужбовців та учасників тероборони відносяться: 

  • право на захист від незаконного звільнення або переміщення по службі; 
  • право на безоплатну перепідготовку і дострокове звільнення у визначених випадках,
  • на матеріальну допомогу при звільненні, на одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний рік служби у визначених випадках; 
  • право на службовий час нормальної тривалості (крім військових навчань, походів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді, воєнного стану, тощо); 
  • право на час відпочинку; 
  • право на відпустки з оплатою вартості проїзду до місця відпустки і назад у визначеному порядку. Навіть під час воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. При цьому надання військовослужбовцям у періоди мобілізації та воєнного стану інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
  • право на оплату праці, зокрема на грошове забезпечення та його індексацію; 
  • право на охорону праці (у тому числі охорону здоров’я та медичну допомогу, безоплатну для учасників бойових дій психологічну, медико-психологічну реабілітацію, грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу в разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (в разі смерті військовослужбовця одноразова грошова допомога отримується членами сім’ї); 
  • право на навчання та підвищення кваліфікації; 
  • право на пільги щодо проїзду,
  • право на подальше пільгове пенсійне забезпечення. 

Додаткові трудові права для військовослужбовців передбачають: 

  • переважне право на залишення на роботі в разі скорочення на підприємстві;
  • право на щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6 місяців у перший рік роботи на підприємстві – у тому числі для осіб з інвалідністю внаслідок війни; 
  • можливість використовувати чергову щорічну відпустку у зручний час – для осіб з інвалідністю, дружин (чоловіків) військовослужбовців, ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  • 14 календарних днів на рік додаткової відпустки, зі збереженням заробітної плати – для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також грошова компенсація за невикористані дні такої відпустки;
  • додаткові гарантії щодо працевлаштування осіб до 35 років, які влаштовуються на роботу вперше.

Одночасно з вищевказаним, військовозобов’язаним, які були мобілізовані, та учасникам тероборони варто знати, що після звільнення з військової служби для збереження місця роботи та посади вони мають вийти на роботу в день, що настає після дня взяття на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (військкоматі) після їхнього звільнення з військової служби.  У їхньому військовому квитку зазначається дата про призов і звільнення з військової служби та взяття на військовий облік. 

Чи потрібно повідомити роботодавця, що працівник/ця вступив/ла в тероборону?

Якщо працівник/ця вступив/ла до територіальної оборони, то він/вона зобов’язаний/а повідомити свого роботодавця про цей факт. До моменту з’ясування обставин роботодавець табелює: «НЗ» («неявка з нез’ясованих причин»), «ІВ» («інші види неявок, що передбачені колективними договорами, угодами»)  або «І» («інші причини неявки»). При цьому заробітна плата не нараховується.

Після отримання інформації роботодавець має пам’ятати про наступне. Статтею 1 Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначено, що особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 1 статті 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків, Міністерство економіки України рекомендує, що роботодавцю не потрібно в обов’язковому порядку видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором.

В кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність та ефективність і можливість виконання його обов’язків за трудовим договором.

При цьому на час виконання працівниками обов’язків з територіальної оборони у робочий час їм гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони.

Правова консультація підготовлена за підтримки The European Endowment for Democracy (EED).

Інші наші матеріали щодо війни росії проти України можна знайти тут.