Українські юристки і війна. Історія Наталії Фещик - Jurfem

Українські юристки і війна. Історія Наталії Фещик

Понад 15 років професійного досвіду. А з 2014 року – з початком війни на Сході України – здебільшого досвіду ведення кримінальних справ, що стосуються військовослужбовців та ветеранів. Адвокатка Наталія Фещик – членкиня ЮрФем – жартує, що військові справи  її не полишають і, мабуть, не полишать ще довго. А в новій рубриці «Українські юристки&війна» Наталя ділиться своєю історією про війну, яка змінила кожну і кожного з нас.

Мені, моїй сім’ї, моїм дітям, дякуючи моїм батькам, чоловіку, умовно дуже пощастило. Ми дуже швидко виїхали і ми не бачили всіх тих страхів, які відбуваються зараз в Україні.

Мій чоловік воює. Воює з першого дня – добровольцем. Він був добровольцем в 14 році. І добровольцем пішов зараз – воює в спецвійськах. Звісно, я не до кінця розумію, що відбувається в Україні. Мені здається, ніхто до кінця не розуміє. Зі слів мого чоловіка, той весь жах, який показують, – це лише 5 відсотків правди: все набагато страшніше.

Після 24 числа, як в кожної людини, змінилось все. І дуже кардинально. Більше змінилось в особистому житті, але зміни особистого життя тягнуть за собою зміни професійного життя. Я стала більш мамою, ніж адвокаткою. І зараз я професії приділяю трішки менше часу, ніж приділяла все своє життя. Напевне, я більше почала цінувати сім’ю. Я зрозуміла, що можна все-таки сім’ю поєднувати з роботою. Тому що раніше в мене було більше пріоритетів в роботі.

Я намагаюсь бути  більш спокійною, тому що в мирному житті я була занадто активна. Більш того, я зрозуміла для себе, що можу не гнатись за якимись певними речами, за якими я раніше бігла. І я можу зараз робити корисні справи, не думаючи про якісь моменти, про які я раніше думала.

Я покинула Україну, вимушено, дуже тяжко мені це давалось. Зараз і я, і діти – ми всі сидимо, грубо кажучи, «на чемоданах». І чекаємо на повернення до України, щоб вже повноцінно займатись і професійними, і волонтерськими, й іншими питаннями. Тому зараз я менше займаюсь адвокатурою.

Водночас, ще з мирного часу мене було включено до членів правління громадської організації «Юридична сотня». Це громадська організація, яка займається ветеранами також ще з 2014 року. В громадській організації є гаряча лінія, і безпосередньо в багатьох напрямках тематики кримінальних злочинів, проступків, як правило, консультуванням займаюсь я. Тому зараз моя робота більш консультаційного напрямку.

Періодично співпрацюю також з дуже потужною громадською організацією. Це громадська організація “ЮрФем”. Від них запит в основному також на підготовку консультаційних висновків, здебільшого пов’язаних з військовою справою, мобілізацією і тому подібним.

(Прим. ред. – Наталія приєдналась до команди адвокаток консультаційного центру «ЮрФем: підтримка». Це ініціатива щодо юридичної допомоги постраждалим від сексуального насильства, зґвалтування, сексуальних домагань тощо, а також постраждалим від всіх видів гендерної дискримінації.)

Мені дуже важко сидіти просто так, і я розумію, що потрібно діяти. І в юристах, особливо pro bono (прим. ред.: від лат. дослівно — для суспільного добра, безкорисно), завжди була проблема.  В мене є зараз можливість працювати. Не на повну, тому що в мене однорічний син менший, зрозуміло, що він не дає мені повноцінно працювати. Але я розумію, що мій вклад також може бути корисним. Я не спеціалістка в цій сфері (мова йде про сексуальні злочини).  Я раніше мала такі категорії справ, категорії справ домашнього насильства, але воно було, по-перше, в мирний час, і було не таке обширне. І зараз це буде широка і особливо вразлива категорія справ. Психологічно ми розуміємо, що це буде надзвичайно складно. Але повинні бути люди, які будуть цим займатись і якось свій вклад в це вносити. Тому я підключилась.

Я хочу повернутись додому якомога швидше, ще до перемоги, коли буде більш менш спокійно в місті мого проживання. Я буду шукати можливості зустрічі безпосередньої з коліжанками з ЮрФем, з іншими юристами, з якими ми працювали в мирному житті і, напевне, буду намагатись займатись більш активно роботою, яка потрібна в даний момент.

Тим більше, що у мене є няня, якій я дуже довіряю і яку дуже люблять мої діти. Я розумію, що я зможу не переживати за своїх дітей і займатись корисними речами.

Звісно, якщо буде можливість в мого чоловіка вирватись звідти, де він перебуває (а він теж перебуває в гарячих точках), я хочу з ним побути певний проміжок часу. Але основне – я думаю про повернення, щоб бути корисною і займатись чимось більш активно.

Категорія справ складна (прим. ред.: справи, що стосуються військовослужбовців та ветеранів). І на момент коли почалось АТО ніхто нічого не розумів, а зараз ще більш не розуміє. Плюс, будемо відвертими, кожен день приймається щось нове, воно приймається, на жаль, не дуже ідеально. Це породжує нові проблеми. Я думаю, що військова тема не полише мене ще довго. І, так, звісно – напевно, я буду цими справами займатись.

Війна росії проти України змінила життя кожного українця і кожної українки. У кожного/ої з нас є своя історія цієї війни, яка варта того, щоб бути почутою. Пропонуємо Вам історії членкинь Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» – адвокаток, юристок, викладачок та інших представниць правничої сфери, які сьогодні – кожна на своєму місці – захищають наш юридичний «фронт». Тому ми запускаємо рубрику «Українські юристки&війна». Героїні наших інтерв’ю щовівторка ділитимуться тим, як війна росії проти України змінює професійну діяльність і життя в цілому.