Виконання Україною положень резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» (частина ІІ) - Jurfem

Виконання Україною положень резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» (частина ІІ)

Анотація. У другій частині матеріалу розглядаються положення резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки. Мир. Безпека» через призму затвердженого в Україні Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека». Окрім цього, проаналізовано заходи щодо захисту жінок та дітей, які постраждали внаслідок конфлікту, та результати їх виконання Україною.
 
На виконання зобов’язань, які постали перед державою у зв’язку з прийняттям резолюції 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека», Україна затвердила два Національних плани дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека»:

 

  • Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року.

Перший Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» до 2020 року був затверджений у 2016 році. Серед основних цілей Національного плану важливе місце займає захист жінок і дівчат, які постраждали від конфліктів, зокрема внаслідок сексуального насильства.

Задля досягнення цієї цілі було поставлено наступні завдання:

  • розроблення та впровадження механізму взаємодії суб’єктів протидії насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом;
  • адаптація та використання системи показників (індикаторів) ООН раннього запобігання сексуальному насильству в умовах конфлікту;
  • включення питань запобігання та протидії гендерно зумовленому та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, до нормативно-правових актів сектору безпеки і оборони;
  • розроблення та впровадження інструкцій щодо розслідування випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом;
  • здійснення кримінального розслідування та переслідування осіб, причетних до скоєння насильницьких злочинів щодо жінок і дівчат, чоловіків і хлопців, які постраждали від насильства, сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом;
  • забезпечення належного документування та розгляду випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом;
  • удосконалення механізму звітності про випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

За результатами виконання Національного плану на період до 2020 року відбулися вагомі зміни, серед яких, зокрема:

  • скасовано заборону для жінок сержантського складу займати бойові посади у Збройних Силах;
  • прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях»;
  • дозволено набір дівчат на навчання до військових та військово-морських ліцеїв;
  • проведено ряд навчальних заходів для фахівців сектору безпеки і оборони, просвітницьких заходів для населення;
  • продовжено фахову підготовку кадрів центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань порядку денного «Жінки, мир, безпека»;
  • удосконалено систему захисту жінок і дівчат, які постраждали від конфлікту (ідентифікація, надання допомоги, інформування про допомогу).

Попри наявність змін у чинному законодавстві, не було запроваджено дієвого механізму ідентифікації та моніторингу потенційних викликів безпеці у широкому розумінні (втручання в оборону, конфлікти, насильство, стихійні лиха, епідемії тощо) з урахуванням гендерних аспектів у розрізі національної безпеки в загальнодержавному масштабі, а також інформування населення про них. Окрім цього, заходи, які передбачались до вжиття щодо захисту жінок та дітей, постраждалих внаслідок конфлікту, зокрема від сексуального насильства, не знайшли свого втілення в чинному законодавстві, а тому були включені до Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року.

  • Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року.

У зв’язку з продовженням збройної агресії російської федерації проти України, тимчасової окупації російською федерацією Автономної Республіки Крим у 2020 році було актуалізовано наявні на той час та нові виклики та проблеми, розв’язання яких не було передбачено Національним планом на період до 2020 року.

У 2020 році результати оцінки виконання Національного плану дій до 2020 року та Національна стратегія 2018 року були покладені в основу другого Національного плану дій щодо виконання Резолюції РБ ООН 1325 до 2025 року. Однією зі стратегічних цілей було визначено «забезпечення захисту від насильства за ознакою статі, сексуального насильства (в умовах збройного конфлікту та в мирний час)».

Жінки до цього часу залишаються більш вразливими до негативних наслідків збройної агресії. За офіційною статистикою, серед внутрішньо переміщених осіб, безробітних внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від насильства за ознакою статі та інших вразливих груп переважну кількість становлять жінки.

Поряд із цим, Національний план на період до 2025 року виділяє однією зі стратегічних цілей, які мають бути досягнені, протидію насильству за ознакою статі, в тому числі протидію сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Серед основних завдань, які мають бути виконані задля досягнення цієї стратегічної цілі, є:

  • внесення змін до законодавства в частині протидії насильству за ознакою статі відповідно до міжнародних стандартів;
  • забезпечення виявлення випадків насильства за ознакою статі та належного реагування на них;
  • забезпечення системного моніторингу функціонування системи реагування на насильство за ознакою статі та насильство, пов’язане з конфліктом;
  • розроблення інструменту для забезпечення надання ефективної своєчасної допомоги особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
  • забезпечення надання ефективної своєчасної допомоги особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
  • запровадження системного інформування населення з питань запобігання та протидії насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом;
  • запобігання вчиненню насильства особами, які схильні до його вчинення.

Враховуючи, що положення Резолюції 1325 (2000) в контексті боротьби з сексуальним насильством під час збройних конфліктів містять обов’язок держави покласти край беззаконню та здійснювати судове переслідування осіб, винних у злочинах, що стосуються сексуального та інших форм насильства щодо жінок та дівчаток, необхідною є зміна підходу щодо судового переслідування злочинів щодо жінок під час воєнного конфлікту

На сьогодні Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року у зв’язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України набуває особливої актуальності в контексті протидії гендерно зумовленому насильству, зокрема сексуальному насильству. Так, під час війни в Україні вже надходять скарги про випадки сексуального насильства з боку російських військових, де під особливою небезпекою на окупованих російською федерацією територіях перебувають жінки та діти.

Висновки. Отже, незважаючи на попередні успіхи впровадження положень Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека», в Україні для покращення механізму захисту постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, доцільним є врахування наступних пропозицій:

  1. Зміна підходу щодо судового переслідування злочинів щодо жінок під час воєнного конфлікту, що сприятиме встановленню справедливості стосовно постраждалих жінок, а саме:
  • зміна підходу при розслідуванні таких категорій кримінальних правопорушень в частині заборони вимагання від постраждалої особи підтвердження додатковими фактами вчинення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом;
  • передбачення у Законі України «Про застосування амністії в Україні» положення щодо неможливості застосування амністії до осіб, винних у геноциді, злочинах проти людства та воєнних злочинах, включаючи злочини, що стосуються сексуального та інших форм насильства щодо жінок та дівчаток.

2. Запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів (включаючи злочини, що стосуються сексуального та інших форм насильства щодо жінок та дівчаток), тобто такої дії законодавства про кримінальну відповідальність, яка не пов’язана з місцем вчинення злочину, громадянством, постійним місцем проживання підозрюваного чи потерпілого або шкодою національним інтересам держави.

3. Розгляд перспективи запровадження проміжного відшкодування, яке задовольнятиме найбільш термінові та невідкладні потреби постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. 

4. Розширення прав та можливостей постраждалих осіб щодо отримання ними медичної та психологічної допомоги, правових та соціальних послуг, економічної реабілітації.

5. Розробка та закріплення інституту кримінальної відповідальності військового командування та цивільних начальників за військові злочини, скоєні їхніми підлеглими, що буде відповідати нормам та практиці, виробленій у міжнародному кримінальному праві.

Варто наголосити, що у Верховній Раді України нещодавно було зареєстровано проєкт Закону №7290 від 15.04.2022 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України», який пропонує привести положення кримінального та кримінального процесуального законодавства України у відповідність з положеннями міжнародного гуманітарного та кримінального права та встановити кримінальну відповідальність за міжнародні злочини (агресія, геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини). Такі кроки законодавця є позитивними, оскільки передбачають криміналізацію гендерного та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, у відповідності до норм міжнародного гуманітарного та кримінального права.

Враховуючи наведене, додатково в Національному плані дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року має бути враховано всі наявні на сьогодні виклики (масовість та поширеність вчинення злочинів сексуального насильства в умовах збройного конфлікту; потреба в оперативній реабілітації постраждалих осіб тощо) щодо випадків сексуального насильства на окупованих російською федерацією українських територіях, а тому його положення мають бути переглянуті найближчим часом. 

У свою чергу своєчасне та якісне досягнення поставлених завдань в Національному плані дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року в напрямку протидії насильству за ознакою статі та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, сприятиме побудові дієвого механізму ідентифікації та виявлення випадків сексуального насильства.

 

Цей матеріал розроблений авторкою для сайту Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”. Зміст цього матеріалу є позицією авторки і не обов’язково відображає позицію Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.