Жінки, яких не видно: про що проєкт, який реалізовують 3 правозахисні організації - Jurfem

Жінки, яких не видно: про що проєкт, який реалізовують 3 правозахисні організації

8 квітня – Міжнародний день ромів. У цей день команда проєкту “Жінки, яких не видно” більше розповіла про жінок, яких не видно.

Чому ромські організації, здебільшого, не культурного спрямування, а правозахисного? За даними правозахисників, в Україні живе близько 300 тисяч ромів. В той же час, офіційний перепис показав лише 46 тисяч.

“Чому ромські жінки є однією з основних цільових груп нашого проєкту? Пам’ятаємо про множинну дискримінацію. Зазвичай, ромські жінки зазнають утисків не лише як роми, але і як жінки. Тому вони потрапляють у дуже складні обставини: для початку це відсутність паспорту, що тягне за собою відсутність можливості працевлаштуватися, оформити соціальні послуги, здобувати освіту, самореалізуватись. Ромські громади – патріархатні. Жінки у ромських громадах мають дуже мало шансів отримати голос. Разом з тим, ромські правозахисні організації несуть голос рівності та справедливості, у тому числі, і для ромських жінок. Ми боремося з дискримінацією, яка існує системно, інституційно, як на побутовому рівні, так і у свідомості суспільства.

Соціологічні дослідження показують, що українці готові сприймати ромів як гостей, але не як своїх і навіть інші дискриміновані групи вважають, що роми заслуговують такого ставлення”, – таку інформацію для роздумів надала координаторка проєкту від ГО “Рома України “Терніпе” Аля Юрченко.

Крім того, проєкт “Жінки, яких не видно” фокусується на правах жінок, які перебували чи перебувають в ув’язненні. ГО “Вільна” багато років працює з такими жінками та добре знає, які виклики їх чекають, коли вони намагаються влаштувати своє життя.

“Жінка, яка відбувала покарання для суспільства вважається “втраченою”. Коли жінки звільняються з установ виконання покарань, то вони не можуть влаштуватись на роботу, їхніх дітей намагаються не брати у садок. Тому питання ресоціалізації повинні враховувати реалії. Допомога жінкам, які звільняються з місць позбавлення волі можуть уберегти їх від повторного вчинення злочину, яке трапляється часто через безвихідь”, – розповідає Ірина Максимова, голова ГО “Вільна”, членкиня “ЮрФем”.

Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем” забезпечує правовий супровід проєкту та працює над напрямками паспортизації жінок в ув’язненні та захистом і відновленням їх прав

“Найчастіше жінки зустрічаються з дискримінацією у сфері сімейних відносин, як от домашнє насильство, яке згідно нашого і міжнародного законодавства є дискримінацією, а також у питання виховання дітей, їх забезпечення та утримання, тому жінки змушені непропорційно поєднувати сімейні обов’язки з роботою, де вони зустрічаються з дискримінацією через наявність дітей чи планування вагітності і ще досі, за даними статистики, на рівнозначних посадах жінки отримують на 20% меншу заробітну плату ніж чоловіки.

Коли ми говоримо про ромських жінок чи тих, які вийшли з місць позбавлення волі, то вони зустрічаються з множинною дискримінацією. І найскладніше тут є захистити їх: як правило усі випадки дискримінації, упередження, важко довести. Якщо я проходжу співбесіду і мені задають питання, які свідчать про дискримінацію, то я можу не мати свідків чи інших доказів, які покажуть, що мене не взяли не тому, що у мене недостатньо кваліфікації, а тому, що я ромка чи тому, що я відбувала покарання. І жінки це розуміють, але не завждли готові звертатись за правовою допомогою.

Коли мова йде про домашнє насильство, то вони інколи не отримують достатньої допомоги від органів влади чи поліції, бо ще досі у нас вважається стереотипно, що ці справи є чимось приватним. А якщо це ромки, чи жінки, які вийшли з місць позбавлення волі, то я й сама була свідком стереотипного ставлення до таких жінок. І ми мусимо працювати не лише на рівні законодавства, але й зі свідомістю, розумінням, з поліцією, адвокатами/ками, суддями, щоб вони розуміли, що, як би це не банально звучало, що не залежно, яка національність, минулий досвід, зовнішні обставини у мене є, це не повинно впливати на якість надання послуг. І одне з наших найперших спільних завдань, зробити жінок, яких не видно, видимими”, – таку думку висловила Христина Кіт, голова Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.

Дивіться повний запис дискусії.

🔹Проєкт “Жінки, яких не видно” реалізовують ГО “Рома України “Терніпе”, ГО “Вільна” та Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем” у співпраці з Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерство юстиції України за фінансової підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні